Боярська рада
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
БОЯРСЬКА РÁДА (ДУМА) - В часи Київської держави - вища рада при князеві, що складалася з представників земського боярства (старців градських - потомків місцевої родоплемінної знаті), княжої дружини (княжих мужів, думців), а згодом також духовенства (митрополита, єпископів). У компетенції Б.Р. був розгляд і обговорення питань законодавства, внутрішньої та зовнішньої політики, державного устрою, релігії. Рішення її мали дорадчий характер.
Б.Р. не мала постійного складу, засідання її скликалися князем у необхідних випадках. Особливо зросла роль Б.Р. в період феодальної роздробленості. Вона стала свого роду феодальною курією (радою феодалів) сеньйора - великого чи удільного князя з його васалами, що користувалися певною політичною самостійністю. У 12 ст. до її складу входили основні урядовці княжого двору: двірський, печатник, стольник, мечник, скарбник, а також представники княжої адміністрації на місцях -тисяцькі, посадники, воєводи. Звичайно число членів Б.Р. було незначним. В різних землях Київської Русі її роль суттєво відрізнялася: на півночі, в Новгороді, перше місце займало віче, на центральних землях – князь, на західних – у Галицькій землі їй належало важливе місце в управлінні державою.
[ред.] Боярська рада в Московській державі
У Московській державі з кінця 15 ст. Б.Р. перетворилася на постійний дорадчий орган при московському великому князі (з 1547 - при царі). До її складу входили путні бояри (відали окремими галузями двірцевого княжого господарства) та особи, що відали адміністративним управлінням держави (тисяцькі, окольничі та ін.). Роль Б.Р була суттєво підірвана оприччиною, яку запровадив Іван IV Грозний. Значення її посилилося наприкінці 16 і у 17 ст., коли до неї були включені представники дворянства. В результаті проведення державних реформ Петра І Б.Р. у 1711 була замінена Сенатом.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Довідник з історії України. за ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
