Голова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Голова — частина тіла тварини чи людини, в якій знаходяться мозок, органи зору, смаку, нюху і слуху і рот.

Окрема голова є у хребетних і у комах.

Передня частина голови тварини називається морда, людини — обличчя. Зазвичай голова з'єднана з тулубом шиєю. Шия дозволяє голові повертатися.

Частини голови людини:

• волосся, чоло, шкіра, вуха
• обличчя: очі, ніс, щоки, рот
• підборіддя, шия

[ред.] Обличчя

Обличчя активно бере участь в невербальному спілкуванні, особливо добре це помітно у мавп.

Приклади виразу обличчя і гримас:

• очі — широко відкриті, прищурені, нахмурені брови, погляд
• ніс — напружені ніздрі
  • щоки — надуті щоки
  • рот, губи — широко відкритий, губи сжаті чи витягнуті
  • підборіддя — дотикання до підборіддя і рота рукою

[ред.] У мінералогії

Голова (рос. голова, англ. head, нім. Kopf m) – характерний елемент назв ряду мінералів.

Розрізняють:

• голова маврська (кристали поліхромного турмаліну з темною верхівкою, знайдені на Ельбі);

• голова скляна (округлі натічні аґреґати деяких мінералів з блискучою зовнішньою поверхнею та шаруватою будовою);

• голова скляна бура (натічні аґреґати лімоніту і ґетиту);

• голова скляна зелена (натічні ниркоподібні аґреґати малахіту);

• голова скляна цирконова (відміна циркон-фавасу в формі скляної голови);

• голова скляна червона (натічні аґреґати гематиту);

• голова скляна чорна (натічні аґреґати псиломелану).

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3