Кучерявий пелікан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кучерявий пелікан

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Веслоногі, або Пеліканоподібні (Steganopodes, або Pelecaniformes)
Родина:	Пеліканові (Pelecanidae)
Рід:	Пелікани (Pelecanus)
Вид:	Pelecanus crispus

Кучерявий пелікан (Pelecanus crispus)

[ред.] Поширення та чисельність

Характерною ознакою цього птаха є кучеряве пір'я на потилиці, часом доволі довге - через це він і отримав свою українську назву.

Беручі до уваги той факт, що за часів античності та раннього середньовіччя середня температура в Європі була на 2-3°С вища, ніж зараз, дослідники припускають, що кучерявий пелікан був більш поширеним в західній та центральній Європі. Це припущення підтверджується як документальними свідоцтвами та топонімікою, так і викопними рештками. Але на протязі останніх 100-150 років популяція цього птаха значно скоротилася. Зараз гніздові колонії кучерявого пелікана існують в наступних країнах: Албанія, Болгарія, Сербія, Греція, Казахстан, Монголія, Румунія, Росія, Туреччина, Туркменістан, Україна та Узбекистан.

На кінець 1990-х років загальна чисельність виду оцінювалась в розмірі 3215-4280 пар, з них близько 85% - в країнах колишнього СРСР. З інших країн найбільша популяція існує в Греції ~7%. Більш-менш точний підрахунок кількості пар що розмножуються був проведений тільки в європейськіх країнах (див. таблицю), де за оцінками налічується 886-1204 таких пар:

**Кількість пар кучерявого пелікана (*Pelecanus crispus*),** **що гніздяться в країнах Європи (1994 рік)**
Країна	Кількість пар	Кількість місць гніздування
Албанія	40-70	1
Болгарія	70-90	1
Югославія	10-20	1
Греція	190-260	2
Румунія	70-150	1
Росія	400-450	4-5
Туреччина	100-150	4-5
Україна	6-14	1
Всього	886–1,204	15-17

Поширення Кучерявого пелікана

Місця зимівок кучерявого пелікана в південно-східній Європі, Турції та колишньому СРСР відомі достатньо добре, на відміну від території Близького Сходу (Іран, Ірак) та решти Азії (Пакистан, Індія, Китай, Бангладеш). На цій території, імовірно, існують кілька ще не відкритих місць зимівок цього птаха. Одночасний облік, проведений на шляхах міграції в 1993 році на Чорному та Середземному морях (Албанія, Болгарія, Греція, Сирія, Туреччина, Ізраїль – всього 1463 особин) та на Близькому Сході та в Азії (всього 4803 особини), з урахуванням молодих птахів у відсотковій кількості, характерній для пеліканів, дає загальносвітову чисельність виду в розмірі 12-16 тисяч особин.

[ред.] Розмноження

Гніздові колонії кучерявого пелікана за звичай розташовані на озерах, в дельтах річок та в естуаріях, переважно в плавнях. Птахи, що гніздяться, звичайно прилітають на місце гніздування наприкінці лютого, відкладка яєць відбувається приблизно через 10-15 днів. Кількість яєць в кладці коливається від 1 до 4, середя кількість – 1.8. Насиджування займає 30-32 дні, та ще 11-12 тижнів батьки годують пташенят. Найбільші втрати при розмноженні спостерігаються на стадії яєць – відсоток успішного виходу пташенят з яєць складає 35-70%. На добре захищених колоніях рівень успішного вирощування пташенят досягає 1.35 на гніздо. Але, навіть на колоніях, що охороняються, коефіцієнт успішного вирощування пташенят може бути нижче, ніж 1 на гніздо. Це пояснюється, в основному, винищенням хижаками яєць та нелітаючих пташенят – насамперед диким кабаном.

Гніздові колонії кучерявий пелікан може утворювати як чисті, так і спільні з рожевим пеліканом та з різними видами бакланів. На сучасному рівні знань про популяційну динаміку цього виду вважається, що популяція може бути стабільною при коефіцієнті успішного вирощування пташенят, що дорівнює 0.8 на гніздо. При коефіцієнті, більшому за 1, вид може збільшити свою чисельність.

[ред.] Зимівки

Кучерявий пелікан, за звичай, покидає гніздові колонії в середині осені. Місця зимівлі розташовані на узбережжях східного Середземномор'я, півдня Каспійського моря, Перської затоки, узбережжі південної Азії (переважно в дельтах річок). Також існують кілька внутрішньоконтинентальних територій зимівлі – для їхнього існування ключовими факторами є незамерзаючі водойми та багаті харчові ресурси. Також важливим фактором є наявність місць для ночівок, захищених від хижаків. Пелікани з колонії, що існує на території України (озеро Кугурлуй) зимують в дельті Кури та на Великій Кизил-Агачській затоці (Каспійське море).

[ред.] Харчування

Кучерявий пелікан харчується майже винятково рибою, і полює на неї як поодинці, так і групами. Склад харчування залежить майже цілком від наявності видів риб, придатних для пелікана, і дуже мало залежить від поведінки цих видів риб. В лиманних та лагунних екосистемах птахи ловлять переважно мігруючі види, такі як вугор, кефалі, та придонні види – бичків та корюшку. На внутрішніх прісноводних водоймах пелікани споживають такі види риб як плотва, уклея, червонопірка, карась, короп і т.ін. Розмір виловлюваних пеліканами риб складає 3-50 сантиметрів. Харчуватись пелікани можуть іноді на значній (50-70 кілометрів) відстані від гніздових колоній.

[ред.] Вимоги до територій

Кучерявий пелікан відсутній на відносно холодних територіях, хоча може переносити температури нижче 0°С на протязі 7-10 днів. Спочатку цей птах був мешканцем тільки прісноводних водойм, але зараз колонії існують також і на солонуватоводних ділянках морських лагун та на засолених внутрішніх бесстічних озерах (Балхаш та інші).

Для розмноження та ночівлі птахи потребують ділянки, повністю ізольовані від суходолу (островки, коси, ділянки плавней, оточені водою) для уникання хижих ссавців (лиси, собаки, вовки, шакали, дикі кабани і т.ін.) та непокоєння з боку людей. Відсутність придатних місць для ночівлі може запобігати утворенню колоній навіть за умови наявності всіх інших сприятливих факторів.

Гідрологічні характеристики також є важливим фактором, що визначає придатність водойми для гніздування кучерявого пелікана, або використання водойми пеліканами для інших потреб. Наприклад, наявність мілководних ділянок важлива для успішного полювання на рибу, і кучеряві пелікани потребують для харчування водойми з достатньо виликою щільністю рибних популяцій. В той же час, прозорість води, її чистота та наявність глибоких ділянок не є істотними факторами.

[ред.] Небезпеки та лімітуючі фактори

Найзначнішими факторами, що обмежують чисельність кучерявого пелікана, є наступні: зарегулювання та меліорація водойм; забруднення пестицидами та важкими металами (особливо чутливі яйця та пташенята); лінії електропередачі (птахи, особливо молоді, часто гинуть, натикаючись на дроти в польоті – добрий результат для уникання цього фактору дає використання товстого дроту та пластикових маркируючих полотен); непокоєння птахів на гніздах; відстріл (незважаючи на те, що охота на кучерявих пеліканів заборонена у всїх європейськіх та майже всіх азіатських странах, та на неїстивність їхнього м'яса, їх час від часу вбивають рибалки, звинувачуючи у надмірному вилові риби).

[ред.] Заходи охорони

Вид занесено до Червоної книги України. Охороняється в Дунайському біосферному заповіднику (рекомендовано здійснити охоронний режим у повному обсязі, не використовувати акваторії заповідника для рибного господарства).