Порівняльне правознавство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Порівня́льне правозна́вство займається дослідження правових явищ за допомогою комплексу методів, провідне місце серед яких належить порівняльним, з метою виявлення їх подібних та відмінних якостей, створення класифікаційних та типологічних груп, виявлення тенденцій їх розвитку; вивчення та розвиток порівняльно-правової методології.
Специфічними предметами порівняльного правознавства є порівняльно-правова методологія, форми, методи та результати взаємодії одно- і різнорівневих правових систем, визначення спільного і особливого у розвитку правових систем у глобальному та регіональному вимірах, створення загальної концепції функціонального пізнання права у позаправових контекстах (соціальному, культурному, ідеологічному, політичному, антропологічному та ін.), порівняльне пізнання національного права.
[ред.] Напрями досліджень
Напрями досліджень:
- Порівняльне дослідження правових систем з метою визначення спільного і особливого, тенденцій розвитку права у наднаціональних — глобальному та регіональному вимірах.
- Порівняльна типологізація та класифікація правових систем; формування і розвиток правових макроспільнот — правових сімей на основі системно-структурних зв'язків правових систем та культурно-ідеологічної спільності.
- Форми, методи та результати взаємодії одно- і різнорівневих правових систем, проблеми рецепції права, адаптації національного права до права регіональних інтеграційних об'єднань; гармонізація національного та міжнародного права, імплементація принципів та норм міжнародного права у національну правову систему.
- Функціональне пізнання права у позаправових контекстах — соціальному, культурному, ідеологічному, політичному, антропологічному та інших.
- Вивчення впливу релігії на право, канонічного права релігій світу, персональних та територіальних релігійних правових систем.
- Вивчення принципів і визначення методик використання зарубіжного права в судах, у нормотворчому процесі держав та міждержавних об'єднань.
