Суровцева Надія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Суровцева Надія (1896-1985) - український громадський діяч, історик.

Народилася у Києві. Здобула гімназійну освіту. До 1917 навчалася на історико-філологічному ф-ті Петербурзького університету, брала активну участь в українському студентському житті. Після повернення до Києва працювала в Українській Центральній Раді. Під час Гетьманату - співробітник секретаріату Міністерства закордонних справ. У кін. 1918 емігрувала до Австрії. Закінчила філософський ф-тет Віденського університету. Після захисту дисертації на тему "Богдан Хмельницький та ідея української державності" їй присвоєно ступінь доктора філософії. Працювала викладачем у Віденській сільськогосподарській академії. Брала участь у роботі жіночих організацій, зокрема, у роботі Міжнародної жіночої ліги миру і свободи, була делегатом на конгресах Ліги у Відні, Дрездені, Гаазі, Амстердамі, Парижі та Вашингтоні. На поч. 1920 років захопилася ідеологією марксизму, вступила до австрійської компартії. У 1925 повернулася до СРСР, спочатку - до Москви, потім - до Харкова. Працювала істориком, співробітником у системі Головліту, кіноуправлінні, у радіотелеграфному агентстві. У 1927 безпідставно заарештована і заслана. У 1954 була звільнена. Після реабілітації проживала в Умані. Займалась літературною і громадською роботою. У 1958 підготувала збірку новел "По той бік" (не видано). Залишила спогади. Померла і похована в Умані.