Сухомлин Констянтин Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Констянтин Васильович Сухомлин (1886-1939) - державний і партійний діяч УРСР.

Народився у селі Краснопілля (Коропського району Чернігівської області).

Батько, Василь Семенович (1858-1918) працював наймитом у місцевого землевласника, різноробом на Криворіжжі, Донбасі, цегляному заводі у Одесі. 1904 року поїхав на заробіткі на Далекий Схід, де працював у депо, потім на станціях Борзя і Харнор (Манчжурія).

Мати, Васса Пиліпівна (1866-1951, похована у Харкові).

У родині Сухомлиних було три сестри і два сини. Наймолодша, Євдокія (1908 р. н.) згодом працювала в Управлінні Південної залізниці. Старша сестра, Марфа (1890 р. н.) прожила все життя на селі. Середня сестра, Марія (1904 р. н.) жила у Харкові. Брат Олександр (1900 р. н.) працював на Далекому Сході, куди родина Сухомлиних переїхала 1909 року.

Сам Костянтин Сухомлин почав працювати у 13 років наймитом, потім - робітником на одеських заводах.

З серпня 1904 року - слюсар у депо на станції Манчжурія.

Член ВКП(б) з 1905 року.

У грудні 1917 року - більшовицький партійний функціонер на Забайкальській залізниці.

1921 - повернувся в Україну, перебуває на господарській і державній роботі (на постах наркома праці, голови Вищої Ради Народного Господарства УРСР, наркома промисловості, голови Держплану і заступника голови Раднаркому УРСР). За його безпосередної участі розроблено Ґенеральний план розвитку вугільної промисловості Донбасу, будувалися Дніпрельстан, “Азовсталь”, Харківський тракторний завод тощо.

Був членом Політбюро Компартії України, членом ЦК ВКП(б).

Репресований.