Яничари
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Яничáри (тур. yeniçeri, дослівно нове військо), реґулярна піхота в Османській імперії, створена у 14-19 ст. султаном Мурадом І, спершу набиралася з полонених, потім поповнювалася примусовим набором дітей християн підданих (сербів, болгар та ін.). Після переходу на іслам яничари виховувалися в дусі релігійного фанатизму й сліпого послуху; творили дисциплінований корпус, іноді численністю до 40 тис., з аґою на чолі;
Яничарам було заборонено одружуватися (до 1566 року) та займатися господарством, вони стали підпорою влади турецьких султанів, знаряддям турецького абсолютизму. З 17 ст. почався розклад яничар, вони втручалися в державні справи, робили державні перевороти. Військо яничар було ліквідоване 1826 року наказом султана Магмуда II.
В українській мові назва яничари вживалася переносно на означення ренеґатів, що вірно і завзято служили чужій владі, лютих карателів, катів, поневолювачів.
