Артем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Артем (псевдонім Федора Андрійовича Сергєєва) (1883—1921) — російський більшовицький діяч, замолоду професійний підпільник, діяв за дорученням більшовицької партії у Донбасі, на Уралі

• 1907-1917 в еміграції у Франції, в Китаї, Австралії
• 1917 повернувся в Україну, секретаркомітету більшовицької партії, що об'єднував Донбас, Харківську й Катеринославську губернії.
• 1917-1918 голова раднаркому й комісар народного господарства т. зв. Донецько-криворізької республіки.
• 1918-1919 заступник голови і народний комісар пропаганди уряду радянської України (член більшовицького уряду УСРР і один із керівників ЦК КП(б)У).
• з 1920 на партійній роботі в Москві
• загинув під час випробування аеровагона.

---

АРТЕМ (парт. псевд. Сергєєва Федора Андрійовича; 19. III 1883—24. VII 1921)—професіональний революціонер, діяч Комуністичної партії і міжнародного робітничого руху, учень і соратник В. І. Леніна. Н. в с. Глєбово Фатезько-го повіту Курської губ. в сім'ї селянина. 1901 закінчив Катеринославське реальне училище і навчався у Вищому тех. учил. в Москві, звідки був виключений за революц. діяльність. 1902 вступив до РСДРП, з 1903 — більшовик. Заснував ряд с.-д. організацій і груп у Донбасі, Харкові, Миколаєві, Єлисаветграді, на Катеринославщині. Делегат від харківських більшовиків на IV (Об'єднавчому) з'їзді РСДРП (1906), де виступив проти розкольницьких дій меншовиків; разом з В. І. Леніним, К. 6. Ворошиловим, Н. К. Крупською та ін. більшовиками — делегатами з'їзду підписав «Звернення до партії». З літа 1906 А. — керівник Пермського окруж. і Уральського обл. к-ту РСДРП, замінивши на цьому посту Я. М. Свердлова. А. — активний учасник революції 1905—07 на Україні і на Уралі. Не раз зазнавав арештів, ув'язнень; був на засланні в еміграції (Франція— 1902— 03; Китай —1910—11; Австралія — 1911— 17), де продовжував революційну діяльність. Після Лютн. революції А. знов на Батьківщині. З липня 1917 — секретар обл. комітету більшовиків Донецько-Криворізького басейну. На VI, VII, VIII, IX і X з'їздах партії обирався до складу Центрального Комітету.

Рішуче підтримував ленінську лінію в розв'язанні питання про Брестський мир, разом з Леніним виступав з «платформою десяти» в дискусії про роль і завдання профспілок, що точилася в партії (1921), послідовно боровся проти троцькістів, бурж. націоналістів, ревізіоністів та інших ворогів ленінізму.

Артем — активний учасник Великої Жовтн. соціалістич. революції в Петрограді і на Україні. Член першого Укр. Радянського уряду (народний секретар в справах промисловості і торгівлі з XII 1917 до III 1918), один з організаторів боротьби проти бурж.-націоналістич. Центральної ради, ген. Каледіна, австро-німецьких загарбників, куркульсько-білогвардійських банд у Поволжі, на Каспії і Пн. Кавказі (1918). У жовтні 1918 А. входив до складу Моск. обл. комітету РКП(б). Незабаром А. знову направляють на Україну для організації боротьби з іноземними інтервентами і внутр. контрреволюцією; він заст. голови і народний комісар рад. пропаганди Тимчасового робітн.-сел. уряду України (XII 1918—III 1919). А. був" членом ЦК КП(б)У (1918, 1919, 1920). Делегат 2—8-го Всеросійських і 1—4-го Всеукраїнських з'їздів Рад, на яких обирався членом ВЦВК і ВУЦВК. Учасник 1-го Всеукраїнського (1919) і 4-го Всеросійського (1921) з'їздів профспілок. У серпні — жовтні 1920 А. очолює радянську профспілкову делегацію в країни Зх. бвропи (Норвегія, Німеччина, Чехословаччина). В 1920—21 А. — секретар Моск. к-ту РКП(б), з 1. II 1921 — голова ЦК Всеросійської спілки гірників. Велику увагу А. приділяє розвитку вугільної промисловості Донбасу. Учасник II [делегація КП(б)У] і III [делегація ЦК РКП(б)] конгресів Комуністичного Інтернаціоналу і І конгресу Профінтерну. На останньому виступив з промовою про ставлення Профінтерну до Комінтерну (11. VII 1921). Був членом Ради праці й оборони (1920—21), захищав ленінські принципи будівництв» Червоної Армії.

Артем — видатний журналіст, пропагандист марксизму-ленінізму; друкувався в «Просвещении», «Правде», «Донецком пролетарии» і в ряді інших органів, а також в закордонній пресі. Загинув під час залізнич. катастрофи разом з кількома делегатами III конгресу Комінтерну; похований у Москві біля Кремлівської стіни. Ня відзнаку заслуг А. його ім'ям названо ряд міст, робітничих селищ, заводів, колгоспів, учбових закладів, вулиць в РРФСР, УРСР і Аз. РСР.

[ред.] Твори

• «Счастливая страна». Австралийские очерки. М., 1926;
• Классовая борьба в Новой Зеландии. «Просвещение», 1914, № 6;
• Власть Советов и власть ликвидаторов. Лгунам и предателям. К членам партии. Резолюция по докладу о текущем моменте на І сьезде Советов Украини. В кн.: Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине, т. 2. К., 1957;
• Шахтеры Донбасса — горнорабочим Англии. «Международное рабочее движение», І921, № 5—6.

[ред.] Література

• 
  

Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо.

• Ленін В. І. Твори. Вид. 4, т. 32, с. 28, 41, 56;
• Сталін Й. В. Лист В. І. Леніну 31. VIII 1918 р. Твори, т. 4. К., 1952;
• Петровський Г. І. Великі роки.К., 1957;
• Історія Української РСР, т. 1 — 2. К., 1955—57;
• Олейник И., Розин С, Шайн Б. Артем на Украине. X., 1947;
• 3агорський П. Революційна діяльність Артема (Ф. А. Сергеева). К., 1957.