Бетафіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бетафіт (рос. бетафит, англ. betafite, нім. Betafit m) – мінерал, танталоніобат урану. Склад: (Са, Na, U)₂(Ti, Nb, Ta)₂O₆(O, OH, F). Сингонія кубічна. Кристали октаедричні, іноді додекаедричні. Спайності немає. Твердість 4-4,5. Густина 3,7-5. Колір зеленувато-коричневий. Блиск восковий до скляного. Метаміктний. Злом раковистий. Крихкий. Знайдений у пегматитах на Мадагаскарі, в Сибіру і в Норвегії. Асоціює з пірохлором.

Розрізняють:

• бетафіт алюмініїстий (відміна бетафіту з Маньчжурії, що містить 15,68% Al₂O₃);

• бетафіт ітріїстий (відміна бетафіту, яка містить до 11% Y₂O₃);

• бетафіт рідкісноземельний (те ж саме, що й бетафіт ітріїстий);

• бетафіт свинцевий (відміна бетафіту з відношенням Pb:U=3:8);

• бетафіт танталистий (відміна бетафіту, яка містить до 30% Ta2O5);

• бетафіт титановий (відміна бетафіту з відношенням Ti : (Nb+Ta) : Fe = 9 : 3 : 1);

• бетафіт цирконіїстий (відміна бетафіту з карбонатитів Карелії, яка містить до 10% ZrO₂).

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3