Бурова установка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бурова установка (рос. буровая установка, англ. drilling rig; нім. Bohranlage) — комплекс машин і механізмів, призначений для буріння, кріплення свердловин, а також шахтних стовбурів. Бурові установки для розвідки родовищ корисних копалин, розробки родовищ нафти, газу, підземних вод і глибинних геологічних досліджень за способом монтажу і транспортування розділяють на розбірні (стаціонарні) і нерозбірні.

Розбірні бурові установки призначені для спорудження свердловин глибиною 2000—10000 м.
Нерозбірні бурові установки, розділяють на самохідні і несамохідні.
- Самохідні бурові установки постійно змонтовані на транспортному засобі (автомашині, тракторі, самохідній буровій основі, буровому судні).
- Несамохідні бурові установки перевозяться на транспортному засобі, що не має двигуна.

До складу бурової установки можуть входити такі вузли:

бурові споруди (бурова вишка, основа, укриття);
бурові механізми (бурова лебідка, обертальний або обертально-подаючий механізм);
енергетичне обладнання (двигуни внутрішнього згоряння, дизель-ґенераторна станція, перетворювачі енергії, електро-, гідродвигуни);
обладнання для роботи з рідкими, газорідинними і газоподібними очисними аґентами (буровий насос, компресор, резервуар, машини і механізми для приготування, очищення і обробок бурових аґентів, трубопроводи, бурові шланги і вертлюг);
обладнання і буровий інструмент для механізації спусково-підіймальних операцій (ключі, клинові захвати, елеватори, спайдери);
противикидне обладнання;
система управління бурової установки і контрольно-вимірювальні прилади.