Вавилонська башта
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вавілонська башта — одна з грандіозіших споруд стародавнього Вавілону, символ cум'яття і безладу.
Згідно стародавній біблейській легенді, більше чотирьох тисяч років тому всі люди жили в Месопотамії, тобто в басейні річок Тігра і Евфрата, і всі говорили на одній мові. Оскільки земля цих місць була дуже родюча, то люди жили багато. Від цього вони сильно загордилися і вирішили побудувати башту до самого неба.
Для споруди монументальної будови люди використовували не камінь, а необпалену цеглу-сирець, для з'єднання цегли застосовувався замість вапна бітум (гірська смола). Башта все росла і росла у висоту. Нарешті Бог розгнівався на безрозсудних і пихатих людей і покарав їх: він примусив будівельників говорити на різних мовах. Від цього дурні гордівники перестали розуміти один одного і, покидавши свої знаряддя, припинили будівництво башти, а потім розійшлися в різні боки Землі. Так башта виявилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і змішалися всі мови, назвали Вавілоном.
Проте історики і археологи довели, що біблейська легенда повністю відповідає справжнім історичним подіям. Виявилось, що Вавілонська башта, або зіккурат Етеменанки ("Будинок основи небес і землі"), дійсно була побудована в II тисячолітті до нашої ери, але потім неодноразово руйнувалася і знов відбудовувалася. Остання реконструкція здійснилася в VII-VI століттях до нашої ери. Зіккурат з високими драбинами і пандусами мав квадратну основу із сторонами близько 90 м і такої ж висоти. За нинішніми мірками споруда досягала у висоту 30-поверхового хмарочоса.
Вавілонська башта була ступінчастою восьмиярусною пірамідою, обкладеною зовні обпаленою цеглою. При цьому кожен ярус мав строго певний колір. На вершині зіккурата знаходилося святилище, викладене синіми кахелем і прикрашене по кутах золотими рогами ( символом родючості). Воно вважалося житлом бога Мардука — покровителя міста. Крім того, усередині святилища знаходилися позолочені стіл і ложе Мардука. На яруси вели драбини, по ним піднімалися релігійні процесії.
Взагалі, в Месопотамії існував особливий тип храму, абсолютно відмінний від єгипетського. Так, якщо піраміди по суті своїй були гробницями, то зіккурати мали суцільну кладку без внутрішніх приміщень. Вгорі знаходився павільйон, що представляв, згідно віруванням того часу, житло божества. Основна частина терас зіккуритів мала плоску крівлю по зведеннях. Оскільки каменя, придатного для будівництва, в основних районах Двуріччя не існувало, а дерева було мало, то єдино можливою представлялася саме така конструкція споруди.
Верхні майданчики зіккуратів використовувалися не тільки в культових, але і в практичних цілях: для огляду воїнами-стражниками навколишньої місцевості. Взагалі, оборонна функція пронизувала всю архітектуру Месопотамії.
В даний час від легендарної Вавілонської башти залишилися тільки фундамент і нижня частина стіни. Але завдяки клинописним табличкам є опис прославленого зіккуріті і навіть його зображення.
