Волочиськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Волочиськ


Сучасний герб міста Волочиськ

Основні дані

Регіон:

Хмельницька область

Район/міськрада:

Волочиський район

Засноване/перша згадка:

1463 (перша згадка)

Статус міста

з 1970 року

Населення

20 958 (перепис 2001)

Поштові індекси:

31200—31208

Телефонний код:

+380-3845

Географічні координати:

49°32' пн.ш. 26°10' сх.д.

День міста

7 липня

Відстань

Найближча залізнична станція:

{{{станція}}}

До обл.центру:
- фізична:
- залізницею:
- автошляхами:

— км
— км
— км

До Києва:
- фізична:
- залізницею:
- автошляхами:

— км
— км
— км

Міська влада

Міський голова:

—

Волочиськ — місто в Україні, центр Волочиського району Хмельницької області.

Місто розташоване на лівому березі річки Збруч (притока Дністра), навпроти смт Підволочиськ (Тернопільська область), на Волинському плато, висота якого над рівнем моря в районі міста сягає 321 м. Рельєф тут хвилястий, розчленований балками.

Населення 20 958 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 49°32' пн.ш. 26°10' сх.д.

Залізнична станція на лінії Гречани—Тернопіль за 66 км від Хмельницького. Через місто проходить автошлях Ужгород—Тернопіль—Кіровоград—Донецьк (E50). Машинобудівна, харчова, легка промисловість.

Перша згадка про місто датована 1463 роком. Статус міста з 1970 року.

[ред.] Історія

Волочиськ належить до стародавніх поселень. Спочатку це поселення називалось Волочище. Походить ця назва від слова "волочити", тобто перетягувати волок. За часів Галицько-Волинського князівства і в наступні століття тут проходив торговельний шлях із Заходу на Схід. Щоб перебратися через ріку і її заболочені береги купцям доводилось волочити свої вантажі. На цьому шляху (на лівому і правому берегах Збруча) виникло два поселення з однойменною назвою — Волочище. Пізніше, мабуть, як молодше, поселення на правому березі річки було перейменоване на Підволочиськ.

У стародавній період територію сучасного Волочиська заселяли слов'янські племена волинян. У IX і X століттях ця місцевість належала до Київської Русі, пізніше — до Галицько-Волинського князівства. У 1241 році цю місцевість захопили і спустошили монголо-татари, які йшли з Києва для загарбання Галича.

У другій чверті XIV століття Волочиськ входив до складу Кузьминського повіту, який охоплював територію південної Волині. Волинь у цей час входила до складу Великого князівства Литовського.

Уперше згадується Волочиськ під назвою села Волочище в Подільському акті князів Збаразьких від 9 липня 1463 року. До цього Волочище належало волинському магнату князю Василю Збаразькому, після смерті якого, за подільчим актом 1463 року, село перейшло у володіння його сина Семена Збаразького.

Недалеко від Волочиська, в південній частині цього краю, проходив "Чорний шлях", один із головних шляхів татарських набігів на українські землі. Наприкінці XV століття кримська орда сильно спустошила Кузьминський повіт, уціліла лише незначна кількість поселень.

Уступивши в торговельні зв'язки з містами України, Волочиськ зростає економічно. У 1557 році поміщик князь Владислав Збаразький одержав від уряду право на закладання у Волочиську містечка. У 1583 році у Волочиську (він уже в документах іменується містечком) нараховувалось 135 димів і 675 мешканців. У цей час Волочиськ перетворюється на торговельно-ремісниче містечко, багато жителів якого займаються торгівлею і ремісництвом.

Зі смертю Ю. Збаразького погас рід князів Збаразьких і Волочиськ за спадщиною в 1631 році переходить у володіння князів Вишневецьких.

У вересні 1648 року козацькі війська Богдана Хмельницького, розгромивши польську армію під Пилявцями, звільнили Волочиськ з-під польсько-шляхетського ярма. Але Волочиськ не був приєднаний до Росії в 1654 році. За Зборівським договором він залишився і надалі під владою шляхетської Польщі. Із затуханням роду князів Вишневецьких, із 1695 року Волочиськом за спадщиною став володіти їх родич Юзеф Потоцький, воєвода Київський. У 1772 році Потоцький продав Волочиськ разом з іншими маєтками коронному маршалу Фрідріху Мошинському за 1700 тис. злотих. Мошинський був одним із великих польських магнатів, власністю якого було 1694 тис. десятин землі, 30 682 кріпаки, багато крамниць і промислових підприємств.

Наприкінці XVIII—на початку XIX століття граф Мошинський заклав у Волочиську волосний банк, збудував п'ятиповерховий кам'яний палац, приміщення школи, а також палац за 4 версти на схід від містечка, поклавши цим самим початок новому поселенню, яке було названо його іменем — Фрідрихівкою. У 1866 році у Фрідрихівці вже налічувалося 58 дворів і 167 ревізьких душ (дорослих чоловіків).

До початку XIX століття населення містечка було неписьменним, до цього часу тут не було жодної школи. Лише в 1801 році у Волочиську була відкрита однокласна школа, в якій навчалась невелика кількість дітей багатих міщан.

У другій половині XIX століття у Волочиську виникає ряд промислових підприємств. У 1860 році вже працював пивоварний завод, який виробляв за рік 9000 відер продукції на суму 900 карбованців, свічковий завод, річне виробництво продукції якого становило 600 карбованців. У 1870 році був збудований волочиський цукровий завод, яким володіло німецьке товариство "Збруч".

У 1870 році через Волочиськ була прокладена залізниця, яка з‘єднала Київ зі Львовом. Тоді ж було закінчено будівництво Волочиської залізничної станції. 4 листопада 1871 року Підволочиськ був сполучений із Волочиськом, і це була перша колія, що поєднала Галичину зі Східною Україною.

Із 1880 року в містечку працює телеграф. Охорона здоров‘я жителів Волочиська до революції 1917 року була фактично відсутня. Лікарні в містечку не було. У 1913 році тут нараховувалось лише 4 приватних фельдшери, 5 зубних лікарів і техніків, які брали велику плату за лікування, і 4 повивальні бабки.

Серед культурних закладів у Волочиську в 1913 році працювали клуб, кінотеатр, дві бібліотеки і три книжкових магазини. Клуби і бібліотеки були платними, тому ними могли користуватися лише багаті люди.