Вулканічний попіл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вулканічний попіл (рос. вулканический пепел, англ. volcanic ash, cinder; нім. Vulkanasche f) – пірокластичний матеріал (тефра) з розміром частинок менше 2 мм, що утворюється внаслідок дроблення вулканічними вибухами рідкої лави і вулканічних порід - продуктів більш ранніх вивержень. У залежності від розміру частинок, сили виверження і вітру В.п. може осідати на значному віддаленні від місця виверження, утворюючи маркуючі горизонти. Так, напр., при виверженні вулкана Кракатау (Індонезія) у 1883 В.п. облетів навколо Землі майже два рази. Ця особливість В.п. використовується в стратиграфії (тефрохронологічний метод кореляції товщ гірських порід). Щорічно вулкани Землі викидають бл. 3·109 т В.п. Застосовується для виготовлення легких бетонів, тарного скла, цементів, теплоізоляц. матеріалів, фільтруючих мас, як ґрунт для вирощування рослин та ін.

[ред.] Література

Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3