Вітовський Дмитро
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дмитро Вітовський (1877–1919) — сотник Легіону Українських Січових Стрільців, потім - полковник УГА, державний секретар Військових Справ ЗУНР. Був членом радикальної партії.
Народився 6 листопада 1887 року у селянській родині в Медусі Станіславського повіту, випускник Станіславівської гімназії та правничого факультету Львівського університету. Член Головної Управи Української радикальної партії, організатор "Січей", голова драгоманівської таємної організації, один із найактивніших провідників студентської молоді. Брав участь у боротьбі за створення українського університету, розробив план звільнення з в'язниці Мирослава Січинського, котрий здійснив замах на намісника Галичини А.Потоцького. За активну політичну діяльність був засуджений та позбавлений старшинського ступеня австрійської армії, якого отримав 1908 року.
В легіоні УСС,куди був переведений з австрійського війська, перебував із серпня 1914 року, командир однієї з найкращих сотень. Був стрілецьким ідеологом та одним з неформальних лідерів УСС, ініціатором стрілецького фонду. В 1916-1917 рр. разом з четарем М.Саєвичем і четарем М.Гаврилюком організовував українське шкільництво на Волині, а в 1918 - на Поділлі. В період Української держави деякий час був комендантом Жмеринки, де послідовно проводив організаційну діяльність зі створення українських державних органів влади.
Один з керівників Листопадового чину 1918 року у Львові, ком.збройних сил ЗУНР, пізніше - державний секретар військових справ ЗУНР, член УНРади від Української радикальної партії. У травні 1919 року - член делегації на мирній конференції в Парижі, яка за дорученням Державного секретаріату мала домагатись припинення агресії Польської держави проти ЗУНР. Повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія) 4 серпня 1919 року, похований був у Берліні 14 серпня 1919 року на цвинтарі Гугенотів. Мав письменницький хист. Найчастіше виступав під псевдонимом Гнат Буряк.
1 листопада 1919 року його прах урочисто перепоховано на Личаківському цвинтарі у м.Львів.
![]() |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |