Густав Клімт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ґустав Клімт (Gustav Klimt) (14.07.1862 – 6.02.1918), австрійський художник і графік, символіст. Один з найвидатніших представників сецесії, провідник віденського модернізму.

Поцілунок (1907-1908)

Adele Bloch-Bauer I (1907), на сьогодні друга за ціною картина в світі

[ред.] Біографія

Ґустав Клімт був сином гравера по золоту Ернста Клімта Старшого, що походив з Богемії та Анни Розалії Фінстер. Він був їх найстаршим сином. Народився він у тодішньому віденському передмістю Baumgarten Nr. 4 (сьогодні Linzer Straße 247; у 1966 р. будинок було знесено. Його брати Ернст Клімт Молодший та Ґеорґ Клімт також були художниками.

Між 1876 та 1882 роками Ґустав Клімт навчається у віденській художній школі (Kunstgewerbeschule) у Фердинанда Лауфбергера (Ferdinand Laufberger). у 1879р. він працює у Ганса Макарта (Hans Makart). З 1883 по 1892 роки він засновує разом зі своїм братом Ернстом та Францем Мачем (Franz Matsch) "компанію живописців", яка виконала поміж іншими замовленнями завісу та живопис на стелі для театру в Райхенберзі та Карлсбаді, портрет родини кайзера, живопис на стелі у віденській Hermesvilla, фрески в Історичному Музеї та внутрішню декорацію Бургтеатру (Burgtheater). Після того,як тогочасна публіка з обуренням відхилила ескізи фресок для стелі віденського університету, дійшло до розриву з Францем Мачем.

У 1890р. Клімт отримав нагороду кайзера як визнання художника за його картину з зображенням внутрішнього вигляду пізніше знесеного старого Бургтеатру у Відні. У 1891 році він став членом віденського Будинку Художників. 24 травня 1897 року Клімт вийшов з його складу та став одним з засновників Віденської Сецесії (Wiener Secession), першим президентом якої він був з 1897 по 1899 роки. В цей час він зробив ескізи металевих дверей для будинку Сецесії . Для їхнього часопису Ver sacrum Клімт виконав чисельні ілюстрації. У 1900 році його картина „Філософія“ отримала золоту медаль на паризькій Всесвітній Виставці, не дивлячись на це її було відхилено колегією в якості факультетської картини для великого святкового залу віденського університету. У 1902 році він створив Бетховенський фриз для лівого бічного залу віденського будинку Сецесії (із скульптурою Бетховен роботи Клінґера). У 1905 році він вийшов разом їз групою інших художників, в їх числі вув також Карл Молль (Carl Moll), з Сецесії, тому що деякі з його колег (серед них Josef Engelhart) дотримувалися занадто "натуралістичного" стилю. Картини Клімта було видалено з будинку Сецесії. У 1907 році Клімт вперше зустрівся з Еґоном Шілє (Egon Schiele). У 1908 році відбулася перша виставка групи Клімта, яка покинула Сецессію. З 1909 по 1911 роки виник начерк Stoclet-фризу для спроектованого Йозефом Гофманном (Josef Hoffmann) Stoclet-Palais в Брюсселі.

Численні виставки за кордоном свідчать про значення Клімта для тодішнього мистецького життя. У 1908 році він виставлявся у Празі та Дрездені, в 1909 р. – в Мюнхені, в 1910 р. – у Венеції на IX. бієнналє, в 1911 р. – в Римі, в 1912 р. – знову в Дрездені, в 1913 р. – в Будапешті, Мюнхені та Маннгаймі, в 1916 р.– на виставці „Bundes Österreichischer Künstler“ у Берліні разом з Шілє та Кокошкою. У 1917 році Клімта було обрано почесним членом віденської Академіх Образотворчих Мистецтв (Akademie der bildenden Künste Wien) та мюнхенської Академії.

Тісна дружба пов'язувала Клімта з засновниками Віденських Майстерень (Wiener Werkstätte) Йозефом Гофманом (Josef Hoffmann) та Коломаном Мозером (Koloman Moser).

З 1900 по 1916 роки Ґустав Клімт переважно проводив літо на озері Attersee. Тут виникла більша частина його ландшафтного живопису. Тема дороги, яка відкриває променад в Seewalchen біля озера Аттерзее, нагадує про його перебування влітку в Litzlberg (1900-1907), Kammer (1908-1912) та Weißenbach (1914-1916).

Клімт ніколи не був одруженим, мав інтимні стосунки з багатьма жінками, серед них були Alma Mahler-Werfel та Emilie Louise Flöge, для салону мод котрих Клімт робив ескізи суконь. Його позашлюбний син посідав одне з найзначніших зібрань картин Клімта.

6 лютого 1918 року Ґустав Клімт помер від крововиливу в мозок у віденській Загальній лікарні. Його могила знаходиться на кладовищі в Hietzing. У 1924 році на його честь названо провулок у Відні: Klimtgasse.