Гімн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гі́мн (грец. hýmnos — похвальна пісня) — урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту, вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами: прапором, гербом тощо).

Зміст

1 Історія гімну
2 Гімн України
3 Література
4 Див. також

[ред.] Історія гімну

Як жанрова форма поезії еволюціонував з культових пісень, завершуваних молитвою до культвого божества (Єгипет, Месопотамія, Індія). В Елладі вживався на честь Аполлона (пеан), Діоніса (дифірамб) або у вигляді гіпорхеми. В добу Середньовіччя знаний як хорал. Гімн поширювався і в ренесансно-бароковій Україні (кондаки). Набуваючи світського характеру, гімн пов’язується з урочистими подіями загальнонаціонального значення, з офіційними церемоніями, демонстраціями і т.п.

[ред.] Гімн України

Державний Гімн України — «Ще не вмерла Україна», офіційно прийнятий після проголошення незалежності України. Слова написав П. Чубинський (1862), а музику — спочатку М. Лисенко, а потім М. Вербицький. У ХІХ—ХХ ст. у ролі національних гімнів використовувалися й інші пісні — «Заповіт» Т. Шевченка, «Не пора» (слова І. Франка, музика Д. Січинського), «Вічний революціонер» (слова І. Франка, музика М. Лисенка).
Поряд з терміном гімн вживається й українське слово «славень».