Кам'янець-Подільський
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кам'янець-Подільський | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Регіон: | Хмельницька область | ||||
| Район/міськрада: | Кам'янець-Подільська міськрада | ||||
| Засноване/перша згадка: | 1062 | ||||
| Статус міста | з 1795 року | ||||
| Населення | 99 610 (перепис 2001) | ||||
| Поштові індекси: | 32300—32318 | ||||
| Телефонний код: | +380-3849 | ||||
| Географічні координати: | 48°40' пн.ш. 26°34' сх.д. | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | {{{станція}}} | ||||
| До обл.центру: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| До Києва: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| Міська влада | |||||
| майдан Відродження, 1 | |||||
| Веб-сторінка: | http://kp.topnet.ua/city/ua/city/city.htm | ||||
| Міський голова: | Мазурчак Олександр Володимирович | ||||
Кам'янець-Подільський (пол.: Kamieniec Podolski, рос.: Каменец-Подольский) — місто обласного значення в Україні, центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Географічні координати: 48°40' пн.ш. 26°34' сх.д.
Місто розташоване за 102 км від Хмельницького. Залізнична станція на лінії Ярмолинці—Ларга.
Машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та ін. заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів.
2 вузи. Історичний музей-заповідник. Замок 14—16 століть, перебудований у 17—18 ст., готичний костел (16 ст.), церква Петра і Павла (16 ст.), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (18 ст.)
Засноване 1062 (цю дату серйозні історики відкидають як сфальсифіковану; згідно з археологічними дослідженнями, Кам'янець сформувався як місто на рубежі 12-13 століть).
Статус міста з 1795.
1937—1941 — центр Кам'янець-Подільської області.
Зміст |
[ред.] Територія міста
2 березня 2000 Постановою Верховної Ради України включено в межі міста Кам’янець-Подільський 107,1 гектара земель Гуменецької сільради, 18,1 гектара земель Зіньковецької сільради, 26,9 гектара земель Слобідсько-Кульчієвецької сільради та затверджено межі міста загальною площею 2787,1 гектара.
[ред.] Населення міста
За оцінкою архівіста Івана Гарнаги, в місті наприкінці 14 століття мешкало понад 2 тисячі чоловік. Оцінка будується на грамоті князів Коріатовичів від 1374, якою за містом закріплювалося 200 ланів (один лан надавався патріархальній родині з 10-12 чоловік). Наприкінці 16 століття в місті мешкало 10-12 тисяч чоловік (для порівняння: в Києві — 15, у Львові — 18 тисяч). Після турецького панування (1672—1699) населення міста скоротилося майже в 10 разів: із 700 будинків лише в 100 жили люди. За даними першого загальноросійського перепису міст 1840 в місті налічувалося 14,7 тисячі чоловік, 1862 — 18,9 тисячі, за всеросійським переписом на 28 січня (9 лютого) 1897 — 35934, напередодні Першої світової війни — 50,5 тисячі. На 1 лютого 1921 в місті мешкало 26,6 тисячі чоловік, 1926 — 31 тисяча, за даними всесоюзного перепису в січні 1939 — 36,4 тисячі. Після німецько-фашистської окупації (1941—1944) в місті залишилося 11 тисяч мешканців. Далі населення зростало: на 15 січня 1959 — 40,3 тисячі, 1966 — 50 тисяч, на 15 січня 1970 — 57, на 1 січня 1976 — 77 тисяч, 1979 — 84 тисячі. 5 липня 1986 народився стотисячний кам'янчанин. За данами останнього радянського перепису 1989 в місті проживало 102,2 тисячі чоловік, 1990—103 тисячі, 1991—105 тисяч. Сучасні дані про населення: на 5 грудня 2001 (за даними першого всеукраїнського перепису населення) — 99610, на 1 січня 2003 — 99929, на 1 січня 2004 — 99540, на 1 січня 2005 — 99398 чоловік.
[ред.] Мікрорайони міста
До складу Кам'янця-Подільського входять такі мікрорайони: Старе місто, Руські фільварки, Польські фільварки, Біланівка, Новий план, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив.
[ред.] Старе місто
Старе місто — найдавніша частина Кам'янця-Подільського, розташована в петлі річки Смотрич. З'єднується з Новим планом Новопланівським мостом. Сучасне Старе місто — це 4 майдани, 21 вулиця, 2 узвози та 5 провулків, що у сукупності дає 32 топографічних об'єкти. Їх назви та статус остаточно встановлено 11 вересня 1990, коли президія Кам'янець-Подільської міської Ради народних депутатів, прислухавшись до пропозицій топонімічної комісії, відновила історичні назви вулиць і майданів Старого міста.
[ред.] Руські фільварки
Руські фільварки — мікрорайон Кам'янця-Подільського, раніше — його передмістя. Спочатку Руські гумниська, потім Руські фільварки. 1865 перейменовано на Маріїнську слободу, але нова назва не прижилася. Складаються з власне Руських фільварків (на горбистому півострові, утвореному черговим вигином Смотрича) і прямокутного буфера між Руськими фільварками та Новим планом.
[ред.] Польські фільварки
Польські фільварки — мікрорайон Кам'янця-Подільського. Інші назви в давніх актах — Горні фільварки, Лядські фільварки, Лядські гумниська. 1865 перейменовано на Олександрівську слободу, але нова назва не прижилася.
[ред.] Біланівка
Біланівка — масив на заході Кам'янця-Подільського між Польськими фільварками та мікрорайоном Жовтневим, на високому плато лівого берега Смотрича. Навпроти — на правому березі Смотрича — розкинулося приміське село Зіньківці. Поселення утворилося 1742. Спочатку, як засвідчують актові документи середини 18 століття, мало назву Долішні фільварки. Сучасна назва Біланівка, очевидно, походить від прізвища одного із заможних мешканців передмістя — Білана, про великі землеволодіння якого засвідчує візита Георгіївської церкви 1771. Було приміським селом; включено в смугу Кам'янця-Подільського 4 березня 1926.
[ред.] Новий план
Новий план — сучасна центральна частина Кам'янця-Подільського, обмежена вулицею Шевченка на заході, проспектом Грушевського на сході, Північною вулицею на півночі, вулицею Годованця на півдні. Забудову розпочато в другій половині 19 століття. Зі Старим містом з'єднується Новопланівським мостом. Зістиковує Руські фільварки та Польські фільварки. Новий план має чітку геометричну структуру, яка збереглася досі: це мережа з 5 меридіанів (довгих паралельних вулиць, що пролягли з півночі на південь) і 15 паралелей (коротких паралельних вулиць, що пролягли із заходу на схід). З 15 паралелей центральною є вулиця Князів Коріатовичів, на північ і на південь від неї проходить по 7 паралелей. Це вулиці Соборна, Данила Галицького, Драгоманова, Пушкінська, Червоноармійська, Тімірязєва, Північна на північ від вулиці Князів Коріатовичів. Це вулиці Уральська, Гунська, Драй-Хмари, Сіцінського, Гагенмейстера, Пановецька, Годованця на південь від вулиці Князів Коріатовичів. Крім того, Новий план має центр — майдан Відродження (східна частина колишнього Великого Торгового майдану), а на півночі — 4 провулки: Лагерний, Богінського, Будьонного, Піонерський. Колишні майдани Богадільницький, Семінарський, Малий Торговий, забудовані чи засаджені, до наших днів не збереглися.
[ред.] Карвасари
Карвасари — вулиця Кам'янця-Подільського. Тягнеться вздовж правого берега річки Смотрич на південь від Замкового мосту. З Руськими фільварками з'єднується підвісною кладкою через Смотрич. З Підзамча на Карвасари веде вулиця Об'їзна. Раніше село (було навіть і містечком), увійшло в смугу Кам'янця-Подільського 4 березня 1926. Назва походить від «караван-сарай» — постоялий двір зі складом для товарів, який служив пристановищем для приїжджих купців і мандрівників. Народну етимологію походження назви Карвасари (мовляв, тут жила відома на все місто курва Сара) виклав В'ячеслав Полятинчук у гумористичній збірці «Нема диму без вогню» (1995). На Карвасарах біля місця впадіння річечки Дібрухи в Смотрич стоїть дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (збудовано 1799—1801 на місці давньої, освячено 1801).
[ред.] Видрівка
Видрівка — вулиця Кам'янця-Подільського, що простягнулася вздовж правого берега річки Смотрич. Раніше село. Після приєднання Поділля до Росії (1793) цю смугу землі Катерина ІІ подарувала козакові Видрі. Звідси, очевидно, і назва. За даними збірника «Населені місця Поділля» (1925) у передмісті Видрівка було господарств — 40, мешканців — 224. На Видрівці зберігся будинок колишнього млина Ірафа (пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення). Електричне світло в будинках вулиці з'явилося восени 1961. До того жителі користувалися гасовими лампами.
[ред.] Підзамче
Підзамче — найзахідніший масив міста Кам'янець-Подільський. Розташувався між Старим містом і селом Довжок. Поселення відоме з 16 століття. Давні назви — Підгороддя, Сокіл. 1889 на Підзамчі було відкрито фотографію одеського міщанина Михайла Григоровича Молчанова. На Підзамчі був свічковий завод Подільської єпархії. У радянський час до 30 березня 1957 — село Довжоцької сільради. Головні магістралі — Жванецьке шосе, Орининське шосе, вулиця Папаніна. Основні об'єкти: ЗОШ № 11 (І-ІХ класи; відкрито 1 вересня 1971 як восьмирічну на 400 місць, до того на Підзамчі була початкова школа № 11, відкрита 1 вересня 1959), дитячий садок № 1 «Барвінок» (відкрито 3 березня 1989), ресторан і готель «Ксенія», АЗС (відкрито 31 грудня 1966), амбулаторія сімейної медицини (відкрито 26 грудня 2005). Через Підзамче протікає річечка Дібруха, на березі якої є джерело «Маріїнський струмок». На Підзамчі є старе єврейське кладовище, був лютеранський цвинтар. На Підзамчі народидася Людмила Качинська (по чоловікові — Іванова) — кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївського педагогічного університету.
[ред.] Селище Смирнова
Селище розташувалося на півночі міста між двома шосе — Хмельницьким (на сході) і Нігинським (на заході). Селище також обмежують вулиця Пархоменка з півночі та вулиця Чехова з півдня. Колишня назва (до 25 березня 1949) — хутір Дембицького. Західним сусідом селища є мікрорайон Жовтневий.
[ред.] Черемушки
Черемушки — народна назва Привокзального мікрорайону (частини міста поблизу залізничного вокзалу). Комплексна забудова розпочалася 1959. По суті це 5 кварталів, обмежених на сході проспектом Грушевського (до 1967 — вулиця Загородня), на заході — вулицею Привокзальною, на півдні — вулицею Пушкінською, на півночі — вулицею Північною. Вулиці Червоноармійська, Тімірязєва та Індустріальна здійснюють внутрішнє розбиття Черемушек на 5 кварталів.
Після виходу 1963 на екрани музичного кінофільму Герберта Раппапорта «Черёмушки» (за оперетою Дмитра Шостаковича «Москва. Черёмушки») за прикладом Москви нові райони багатьох радянських міст стали називати «Черемушками». До того, як місто «перестрибнуло» вулицю Північну, це була північно-західна окраїна Кам'янця-Подільського.
[ред.] Селище цукрового заводу
Найпівденніший мікрорайон (масив) Кам'янця-Подільського (на південний схід від вулиці Куйбишева), що сформувався навколо збудованого цукрового заводу (перша черга стала до ладу наприкінці грудня 1960, перший цукор отримано 8 січня 1961). Обмежується вулицею Куйбишева, провулком Будівельників, вулицею Маршала Харченка та кручею каньйону річки Смотрич. 30 листопада 1961 надано назви основним вулицям селища: Фрунзе, Ценського (точніше — Сергєєва-Ценського), Мануїльського (від 30 січня 2003 Володимира Максимчука), Затонського, Будівельників, Труда (сьогодні на планах часто пишуть — Праці), провулкам: Степовий і Крайній. В селищі є дванадцята школа: спочатку початкова, від 1978 — середня, нині — загальноосвітня I—III ступенів імені Любомира Дмитерка. 7 травня 2001 в селищі урочисто відкрито залізничну зупинку.
[ред.] Селище Першотравневе
Первісно — селище цементного заводу. 1981 була пропозиція одного із жителів надати мікрорайону ім'я 26-го партз'їзду. Назву Першотравневе надав міськвиконком у грудні 1986. Найпівнічніший масив міста. Селище сформувалося поблизу цементного заводу: його першу технологічну лінію (із шести) введено в дію 30 грудня 1970. На початку 1976 тут було 6 багатоповерхових житлових будинків, крамниці, відділення зв'язку. 1989 було 11 житлових будинків, 3 гуртожитки. Сусідкою селища є село Слобідка-Гуменецька, в східній частині якого 1969 почалося будівництво селища цемзаводу. Головні вулиці — Молодіжна, Миру (назви надано теж у грудні 1986). Основні об'єкти: ЗОШ № 6 (будівництво розпочато в березні 1975, відкрито 1 вересня 1976), міська поліклініка № 2 (відкрито 10 серпня 1976), дитсадок № 22 (відкрито в грудні 1972). 2 травня 1987 вперше проведено свято мікрорайону. 17 грудня 1998 у комунальну власність міста прийнято житлові будинки, зовнішні інженерні мережі й об'єкти селища. 2 листопада 1998 закладено перший камінь храму преподобного Іова Почаївського.
[ред.] Селище Жовтневе
Селище на сході Кам'янця-Подільського (на схід від залізниці), яке відійшов до міста від села Жовтневого. Головна магістраль — східна частина вулиці Князів Коріатовичів. Є також вулиці Матросова та Гастелло, провулки Чкалова та Гастелло. Основні об'єкти селища: ВАТ «Адамс» (колишній консервний завод), ВАТ «АТП-16808», районна лікарня, дитяча лікарня, пологовий будинок.
[ред.] Жовтневий масив
Лежить на північному заході міста, на північ від Біланівки, на захід від селища Смирнова. Будівництво розпочато 1977. Першими стали зводити два 9-поверхові гуртожитки електромеханічного та кабельного заводів на Нігинському шосе (кожний на 537 місць). Згодом заклали 5-поверховий житловий будинок на 116 квартир на вулиці ім. 30-річчя Перемоги. 1978 відкрито автобусний маршрут № 5 «Швейна фабрика — житловий мікрорайон Жовтневий». Назву на початку 1977 дав міськвиконком на честь 60-річчя Великого Жовтня (Великої Жовтневої соціалістичної революції). 2001 ветерани міста активно виступили за надання мікрорайону імені Олександра Лєсового (1926—1991) — довголітнього (1963—1985) першого секретаря міськкому КПУ, ініціатора та натхненника будівництва мікрорайону.
[ред.] Відомі уродженці, мешканці та гості Кам'янця-Подільського
Дивись: Кам'янець-Подільський в особах.
[ред.] Ресурси інтернет
- Інтернет форум мешканців міста
- Неофіційний міський портал
- Кам'янець-Подільський
- Супутникове фото
- Радянська топографічна карта 1:100000
- "Стара фортеця над Смотричем" (Дзеркало Тижня)
[ред.] Дивись також
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
|||
|---|---|---|---|
| Райони | Білогірський · Віньковецький · Волочиський · Городоцький · Деражнянський · Дунаєвецький · Ізяславський · Кам'янець-Подільський · Красилівський · Летичівський · Новоушицький · Полонський · Славутський · Старокостянтинівський · Старосинявський · Теофіпольський · Хмельницький · Чемеровецький · Шепетівський · Ярмолинецький | ||
| Міста обласного значення | Кам'янець-Подільський · Нетішин · Славута · Старокостянтинів · Хмельницький · Шепетівка | ||
