Клоака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Клоака — розширена кінцева частина задньої кишки у деяких хребетних тварин. Стінка клоаки вистелана багатошаровим епителієм. В клоаку відкриваються сечоводи, статеві протоки (сімяпроводи чи яйцеводи) і сечовий міхур. Клоака є у деяких круглоротих (міксин) і риб (акул, скатів, двоякодихаючих, морських голок), у всіх земноводних, плазунів, птахів, а з ссавців — у клоачних. У інших ссавців клоака є тільки на початку зародкового розвитку, потім вона розділяється на сечостатевий синус і кінцевий відділ прямої кишки, які відкриваються самостійними отворами — сечостатевим і задньопроходним (анальним). З випучування черевної стінки клоаки у земноводних утворюється сечовий міхур, а у зародків амніот — алантоїс.

Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.