Медіа-грамотність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ме́діа гра́мотність — це процес доступу, аналізу, оцінювання і створення повідомлення різноманітних форм. В основі Медіа грамотності — модель, яка заохочує людей задавати запитання про те, що вони дивляться, бачать, читають. Медіа грамотність дозволяє споживачам критично аналізувати медіа повідомлення з тим, щоб бачити там пропаганду, цензуру, або однобокість в новинах і програмах суспільного інтересу(і причини таких дій також), а також розуміти структурні елементи — такі як власник медіа, їхню модель фінансування, — які впливають на інформацію.
Медіа грамотність має на меті зробити людей досвідченими творцями і продюсераим медіа повідомлень. Полегшити, а також розуміти переваги і обмеження кожного виду медіа, а також створювати незалежні медіа.
Завдання Медіа Грамотності в трансформації медіа-споживання в активний і критичний процес, допомагаючи людям краще усвідомити потенційну маніпуляцію (особливо в рекламі та PR), а також допомогти людям зрозуміти роль мас-медіа і громадянських, спільний медій в побудові погдядів на реальність.
Медіа грамотність є частиною медіа освіти.
Зміст |
[ред.] Історія
Медіа освіта з'явилася як інструмент захисту від шкідливий ефектів і трендів медіа. Першою країною, яка використала цю прививочну парадигму в Великій Британії в 1930-тих роках. В 1960-тих з заперечення медіа переключилися на заперечення і критику різних видів медіа і популярної культури. Це називали парадигмою популярної культури. В 1980-тих прийшло розуміння, що ідеологічна сила медіа була пов'язана з натуралізацією зображення. Конструйовані повідомлення зникли, тому що підпали під категорію натуральних. Зацікавлення в медіа грамотності пов'язане з споживанням зображень і картинок, що ще називали зображальною парадигмою. В Великій Британії і Австралії медіа грамотність — окремий курс, як частина гуманітарних предметів.
В інших країнах Європи медіа освіта приймала різні форми. В Фінляндії вона ввійшла в перелік предметів середньої школи в 1970 році, а у вищі навчальні заклади — в 1977 році. Але тільки на початку 90-тих цей курс трансформувався в медіа освіту в сучасному розумінні. В Швеції медіа освіта — обов'язкова з 1980 року, а в Данії — з 1979. В усіх Скандинавських країнах на почтку 90-тих медіа освіта відійшла від моралізаторства до дослідницького підходу і поставила учня в центрі. В 1994 році в Данії видано закон, який надавав медіа освіті вагу. але вона і досі не входить в перелік обов'язкових предметів. Основний наголос в Данії роблять на інформатиці.
[ред.] Медіа освітяни
- Жан Бодріар — французький соціолог і філософ, відомий своїми роботами про медіа, віртуальність, Війну в затоці.
- Девід Бакінгем — британський вчений і теоретик медіа освіти
- Чомскі Ноам— американський лінгвіст і політичний аналітик, вивчав пропаганду
- Маршал Маклюен — канадійський теоретик в сфері медіа
- Ніл Постмен — американський медіа еколог
[ред.] Література
- Медіа атака.
