Миргород
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Миргород | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Регіон: | Полтавська обл. | ||||
| Район/міськрада: | ? | ||||
| Засноване/перша згадка: | |||||
| Населення | 42,7 тис. чол. | ||||
| Поштові індекси: | 37600 | ||||
| Телефонний код: | +380-+3805355 | ||||
| Географічні координати: | ??°??' пн.ш. ??°??' сх.д. | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | {{{станція}}} | ||||
| До обл.центру: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| До Києва: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| Міська влада | |||||
| Міський голова: | Олександр Борисович Паутов | ||||
Миргород - місто (районний центр) Полтавської області.
Одне з найдавніших поселень Лівобережної України. Історики припускають, що його було засновано у ХII-ХIII століттях як сторожовий пункт східної окраїни Київської Русі.
За "народною етимологією", це було зручне місце для ведення мирних переговорів між сусідніми народами і племенами - звідси, буцімто, і назва "Миргород".
З 1649 року місто - адміністративний центр Миргородського козацького полку. Миргородські козаки брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти поневолювачів. З історичних джерел відомо, що миргородці брали активну участь у селянсько-козацькому постанні 1638 року проти польської шляхти під проводом гетьмана Якова Остряниці.
Миргородський полк був одним із найбоєздатніших у війську Богдана Хмельницького.
1695 року миргородські козаки у складі українсько-російського війська брали участь у штурмі турецької фортеці Азов, де "полковникъ Міргородскій Данило Апостолъ паче прочихъ показалъ храбрость".
З відновленням гетьманства у 1727 році миргородського полковника Данила Апостола було обрано гетьманом Лівобережної України (на цій посаді він пробув до своєї смерті 1734 року).
1802 року Миргород став повітовим містом новоутвореної Полтавської губернії.
Під час російсько-французької війни 1812 року миргородці брали активну участь у бойових діях. Саме в той час у Миргороді квартирував Сіверський драгунський полк, у якому служив фундатор нової української літератури І.П.Котляревський.
Осип Бодянський писав у "Пам'ятній книжці Полтавської губернії за 1865 рік" про Миргород, що в місті тоді було 9842 мешканці, 1166 будинків, 36 крамниць, повітове училище, лікарня, поштова станція; більшість населення займалося землеробством, близько тисячі осіб чумакували або ходили в різні місця на заробітки. У місті було 257 робітників, 166 купців, працювало 12 промислових підприємств - 10 олійних та два цегельних заводи.
У кінці ХIХ ст. через Миргород пройшла залізниця Київ-Полтава.
У 1845 році Миргород відвідав Тарас Григорович Шевченко. На розі названої його іменем вулиці встановлено пам'ятник Кобзареві. Тут поет написав відому поему "Великий льох", інші твори.
Миргород - батьківщина талановитих братів Рудченків, відомих як письменники Іван Білик та Панас Мирний.
1896 року в Миргороді було засновано художньо-промислову школу імені М.В.Гоголя, де викладав визначний український художник та етнограф О.Г.Сластіон. Нині Миргородський державний керамічний технікум імені М.В.Гоголя є визнаним на всю Україну центром художньої кераміки.
1902 року в Миргороді (на Привокзальній площі) встановили бронзовий бюст М.В.Гоголя. Відтоді головна вулиця міста називається його іменем.
У Миргороді 32 роки прожив (і похований) класик грузинської літератури Давид Гурамішвілі. На його могилі та біля входу у його літературно-меморіальний музей встановлені пам'ятники поету. Згаданий музей - єдиний культурологічний заклад, присвячений поетові, який розташований за межами Грузії. Щороку дні пам'яті поета збирають в Миргороді представників Посольства Грузії в Україні, членів грузинської діаспори, з якими миргородці підтримують дружні стосунки.
З Миргородом пов'язані імена видатних діячів науки і культури. Тут часто бував філософ і поет Григорій Сковорода, поблизу міста жив письменник і громадський діяч Василь Капніст. У Миргороді жив і працював Василь Ломиковський, український історик, етнограф, агроном, автор "Словника малоруської старовини" (1808). На посаді учителя повітової школи у 1860-х роках тут працював відомий письменник Анатолій Свидницький, автор повісті "Люборацькі". У місті народився і творив визначний живописець Володимир Боровиковський, працювали художники Фотій Красицький і Василь Кричевський, скульптор Федір Балавенський.
 |
|||
|---|---|---|---|
| Райони | Великобагачанський • Гадяцький • Глобинський • Гребінківський • Диканський • Зіньківський • Карлівський • Кобеляцький • Козельщинський • Котелевський • Кременчуцький • Лохвицький • Лубенський • Машівський • Миргородський • Новосанжарський • Оржицький • Пирятинський • Полтавський • Решетилівський • Семенівський • Хорольський • Чорнухинський • Чутівський • Шишацький | ||
| Міста обласного значення | Комсомольськ • Кременчук • Лубни • Миргород • Полтава | ||
