Наркотик
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наркотик (від грец. narkoticos – той, що призводить до заціпеніння, одурманюючий) – група природних і штучних речовин, які діють болезаспокійливо і снодійно та викликають фізіологічне звикання. Наркотики впливають на нервові центри головного мозку, створюють штучне підняття настрою, хворобливу, незвичайну веселість – ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості.
Більшість сучасних наркотиків виготовляється хімічним способом – кокаїн, героїн, ЛСД, амфетаміни – мають рослинне походження, традиції, застосування, вживання яких на Сході сягає тисячі років. Європейська цивілізація стала по-новому відкривати для себе ці речовини лише у ХІХ ст. (при цьому лікарі сподівалися, що синтез нових ліків допоможе здійснити прорив у терапії). Так, у 1845 році психіатр Жак Жозеф Моро заснував у Парижі клуб аматорів гашишу. До речі, членами цього клубу були Олександр Дюма, Теофіл Готьє, Ежен Делакруа. У 1860 році німець Альберт Німан виділив із листя коки хлоргідрат кокаїну, а через 20 років Зигмунд Фрейд уже пропонував його своїм пацієнтам. Німець Генріх Дрезер у 1898 р. синтезував героїн, що діє в сто разів сильніше ніж опіум-сирець. Морфій був отриманий німцем Фрідріхом Сертюрмером ще в 1803 р. з опіуму.
Винахід у 1853 році Шарлем Габрієлем Провазом шприца для ін’єкцій започаткував новий етап вживання наркотиків. Дія речовин, що потрапляють прямо в кров, посилюється багаторазово. Сьогодні вживання наркотиків пов’язують насамперед з ін’єкціями (хоча необхідно зважити на те, що їх здійснюють у різні способи – курять, їдять, п’ють, нюхають.
Нелегальний ринок розповсюдження наркотиків у своєму сучасному вигляді склався нещодавно. Відома знаменита фірма вірменського ділка Закарьяна, яка виникла в Каїрі у 1925 р. і під виглядом килимів поставляла до Європи героїн і морфій. Самої ж значної на Далекому Сході та у США аж до Другої світової війни вважалася фірма грека Епіопулоса.
У Європі спалах наркоманії прийшовся на 1840 рік, коли в Англії було вжито заходів боротьби з алкоголізмом. Тоді в Манчестері аптечні торговці виготовляли опіумні пігулки для робітників, яким алкоголь, що подорожчав, виявився недоступним. В Ірландії вибухнула епідемія ефіроманії (щоправда, завдяки цьому було відкрито загальний наркоз). Застосування морфію під час громадянської війни у США для знеболювання при пораненнях призвело до поширення морфінізму. У 70-х роках ХХ століття емігранти з Китаю заразили Новий Світ згубною пристрастю до куріння опіуму. В Росії у період революції та громадянської війни використовувався кокаїн, який вважався ліками від депресії. У США у 20 – 30 роки часів сухого закону багато людей перейняли у робітників латиноамериканського походження звичку курити марихуану
Групу наркотиків у вузькому розумінні складають так звані опіати – речовини, які добувають із маку: морфін, кодеїн, героїн, метадон. При їх вживанні виникає ейфорія, тіло стає начебто невагомим, зникають тимчасові та просторові межі. Проте, ціна гострих відчуттів є дуже високою: людина швидко опиняється у фізичній та психологічній залежності від опіатів і набуває толерантності, що змушує її постійно підвищувати дозу. Передозування нерідко призводить до пригноблення діяльності дихального центру та смерті.
У 1970-х роках дослідники детально вивчили механізм дії наркотиків. За хімічним складом в опіумі багато спільного з ендорфінами – нейромедіаторами особливої групи, що входять до опіатної систему мозку. Зазначена система забезпечує нам знеболювання, покращує настрій, але “внутрішні наркотики” діють дуже м’яко і не завдають шкоди організму.
Навчившись виділяти нові похідні опіуму, хіміки і фармакологи, не бажаючи того, здійснили свій внесок у поширення наркоманії. Так, у 1803 р. в Німеччині з опіумного маку був отриманий морфін, який виявився у десять разів сильнішим за опіум. Наприкінці ХІХ століття німецький лікар Дрезер (він уперше застосував аспірин) синтезував на основі морфіну нову хімічну сполуку – кодеїн. Її використовували для знеболювання та як засіб від кашлю. Кодеїн є слабкішим за морфін, проте і він викликає фізичну залежність.
У десять разів сильніший за морфін інший опіат – героїн. Він викликає відчуття блаженства, яке незабаром змінюється на почуття задоволення, захищеності. Але виявилося, що фізична залежність від цього препарату в 91% осіб, які почали його вживати, виникає менш ніж через три тижні. Героїн швидко руйнує мозок і нервову систему, людина миттєво деградує. Смерть від передозування героїну може наставати вже через рік – півтора після першого прийому.
Бензендрин був першим амфетаміном. Його застосовували в роки Другої світової війни для подолання втоми солдат. У 70-х роках цей препарат лікарі приписували для зниження апетиту і схуднення. Джоном Боулбі описано клінічний стан застосування бензендріна, згідно з яким людина, що приймає цей препарат, не відчуває провини за свої злочини.
Встановлено, що амфетаміни пригнічують апетит, збільшують частоту серцевих скорочень, підвищують кров’яний тиск і у великих дозах викликають почуття ейфорії. Вживання амфетамінів початково викликає відчуття фізичного задоволення, людина почувається у формі. Внутрішньовенна ін’єкція амфетаміну у великій дозі відразу ж викликає спалах гострої насолоди, що можна порівняти із сильним оргазмом. Потім наступає стан інтелектуальної збуджуваності, у людини з’являється непереборне бажання говорити, творити, а також – ілюзорне почуття переваги над оточуючими.
Тривале вживання амфетамінів часто призводить до психологічних проявів параноїдального типу: людина може почуватися зацькованою, і навіть незначні дії з боку іншої особи можуть сприйматися як погроза.
[ред.] Наркотичні препарати
До наркотичних препаратів відносяться:
- найбільш небезпечні: героїн, морфій, опіум і інші наркотики; галюциногени типу мескаліна і ЛСД, амфетаміни типу метедріна, що вводяться як ін'єкція;
- менш небезпечні наркотики: кодеїн і канабіс; стимулятори амфетамінового типу: бензедрин і барбітурати
- найменш небезпечні: препарати амфетамінового типу пониженої активності.
Синтезовані препарати, наприклад екстези, зазвичай є модифікаціями молекули амфетаміна, змінюваної, щоб обійти закон, а також для отримання додаткових ефектів, і можуть бути в багато разів сильнішими і небезпечними. Крэк, форма кокаїну, був створений виробниками наркотиків на початку 1980-х.
