Святогірськ

У другій половині XVI ст. організовано сторожову і станичну служби по Дінцю, у межах яких на лівому березі Сіверського Донця діяла 5-а Святогірська сторожа.

У другій половині XVIII ст. на лівому березі ріки виникла монастирська слобода Банне. За переписом 1778 р., у ній мешкало 92 особи.

1787 року за указом Катерини IІ Святогірський монастир закрили, а його майно передали до державної скарбниці.

1790 р. імператриця подарувала Святогірський маєток князеві Григорієві Потьомкіну.

1844 року у маєтку Потьомкіних відроджено Святогірський монастир. Тут побудовано нові церкви, корпуси і господарські будівлі. У цей час поселення на правому березі відоме як Святогірськ, на лівому - як Банне.

1922 року Святогірський монастир було закрито, на його території організували Будинок відпочинку робітників Донбасу. Під час Другої світової війни комплекс будівель зруйнували.

1927 року на горі біля Святогірська спорудили 22-метровий пам’ятник Артему (Сергєєву). Величезну бетонну постать революціонера в кубістичному стилі виконав Іван Кавалерідзе.

1964 року селище Банне отримало статус міста і назву Слов’яногірськ. У 1980 р. тут створили державний історико-архітектурний заповідник, розпочали реставрацію пам’яток архітектури.

1992 року було відроджено Святогірський монастир.

15 травня 2003 року Слов’яногірськ офіційно перейменовано на Святогірськ.

[ред.] Герб і хоругва міста

Герб і хоругву міста затверджено 15 липня 2003 року

[ред.] Екологічний стан

Святогірськ є найзеленішим містом України - 2004 року на одного мешканця міста припадало 144,2 кв. м зелених насаджень, що є найкращим показником у країні (міжнародна норма - не менше 20 кв. м).