Свято-Миколаївський монастир (Мукачеве)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Свято-Миколаївський монастир - колишній монастир оо. Василіян на Чернечій горі біля Мукачева.

Культ.-рел. осередок Закарпаття (правдоподібно з кінця 11 в.).

Під кін. 14 в. кн. Федір Коріятович († 1415) щедро прикрасив монастир і побудував дерев'яну церкву. З 1491 С. м. став осідком закарп. владик, що об'єднали все Закарпаття у т. зв. Мукачівській єпархії; вони одночасно були архимандритами і гол. настоятелями закарп. вітки Василіян. Звідси також поширилося з'єднання закарп. українців з Римом у другій пол. 17 в. Монастирська школа відограла важливу ролю у культ.-рел. житті Закарпаття. З перенесенням єпископської резиденції до Мукачева (1751) С. м. став осідком гол. настоятеля Василіян на Закарпатті та важливим відпустовим центром. Теперішній камінний монастир побудований між 1766 — 72, а велична камінна церква у 1798 — 1804. При С. м. збереглася цінна бібліотека (понад 6 000 рідкісних кн. і рукописів) та архів. У 1920-их pp. С. м. став центром оновлення закарп. вітки Василіян. 1947 С. м. був примусово ліквідований більшовиками і переданий під управу правос. черниць. Бібліотеку й архів перевезено до університетської держ. бібліотеки в Ужгорода та до обл. архіву Закарпаття.