Сенека Анней Луцій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анне́й Лу́цій Сене́ка (Сенека молодший) (4 року до н. е. — 65) давньоримський філософ, поет і державний діяч.
Народився в іспанському місті Кордоба, близько 4 року до н. е. Молоді роки Сенеки пройшли в Римі. Філософією він захопився з юності. Його наставники належали до школи римського стоїка Секстія. Батьку вдалося схилити Сенеку до державної діяльності. При імператорі Калігулі (37 — 41 р.р.) — він стає відомим письменником і оратором, членом сенату.
У 41 році Сенека був звинувачений у перелюбстві і відправлений у вигнання на Корсику. Уява про землю як єдине житло людей у вигляді умовисновку була почерпнута ним зі стоїчних книг, наповнених змістом пережитого досвіду. «Нехай ми проїдемо від краю до краю будь-які землі — ніде у світі ми не знайдемо чужої нам країни: звідусіль однаково можна підняти очі до неба». На Корсиці Сенека написав трактат «Про стислість життя» — на користь філософії, що одна веде до щирого блага.
Виконання боргу перед державою нічого не приносить, крім тривог і хвилювань, воно віднімає можливість звернути погляд на себе. Вигнання Сенеки закінчилося у 48 році, коли дружиною Клавдія стала Агрипіна, яка домоглася повернення Сенеки зі заслання, і запропонувала, зробити його наставником її сина — майбутнього імператора Нерона. У 54 році Клавдій був отруєний і до влади прийшов шістнадцятирічний Нерон.
Слідом за стоїками Сенека думав, що монархія за умови управління справедливого царя, носія розуму, може бути запорукою добробуту держави. Йому випадало боротися з впливом Агрипини. У цій боротьбі Сенека переміг, але ця перемога була гіршою за поразку: у 59 році Нерон наказав убити Агрипину, і Сенека був змушений не тільки санкціонувати матеревбивство, але й виступити з його виправданням перед сенатом. На своє ж виправдання Сенека пише трактат «Про блаженне життя». Це — найрішучіша спроба Сенеки примирити стоїчну доктрину і дійсність. Мова в ньому йде про свідомість моральної норми, тобто про совість, що і відрізняє людей моральних (філософів) від натовпу. Поняття совісті як усвідомленої розумом і пережитої почуттям моральної норми було введено в стоїцизм Сенекою.
У 62 році Сенека пише наступний трактат — «Про спокій душі». Діяння залишається для нього щирим поприщем чесноти і прихильних до неї, насамперед, діянням на благо держави. Сенека демонстративно відсторонюється від громадського життя. Людина має право на дозвілля, навіть не відслуживши визначений термін державі, — доводить він у книзі «Про дозвілля».
«Моральні листи до Луцилія» — останній твір Сенеки. Сенека був духовним вождем Луцилія, який жагуче прагнув стати філософом. Улюбленою формою наставляння з часів Сократа став філософський діалог (діатриба). З усного мовлення діатриба легко переходила в письмову форму: у невеликі трактати (у Сенеки вони так і називаються «Діалоги», хоча в них і немає співрозмовників) і, тим більше, у листи: лист, будучи й у життєвій практиці заміною безпосередньої бесіди, у літературі виявився природною її іпостассю.
Сенека сам розбирає питання про те, яким варто бути повчанню філософа. На його думку, воно повинно бути доступним, таким, що легко запам'ятовується, але головне — «вражаючим душу». І коли в 65 році була розкрита змова Пісона — змова, що не мала позитивної програми, яка об'єднала учасників тільки страхом і особистою ненавистю до імператора, — Нерон не зупинився перед вибором і вирішив покарати свого наставника смертю. Філософ разом з дружиною розрізав собі вени.
Остаточні висновки філософії Сенеки показали, що, не зумівши на практиці примирити філософію як моральну норму і служіння спільноті людей у державі, у теорії, він знайшов вихід з цього протиріччя, вказавши на нього.
