Соборно-Єпископська Церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення

Соборно-Єпископська Церква, відлам Правос. Церкви в Україні у 1920 — 30-их pp., що його очолював єп. лубенський Феофіл Булдовський (противники називали С.-Є. Ц. «Лубенський розкол» та «Булдовщина»). До С.-Є. Ц. приєдналися ті укр. свящ., які з канонічних міркувань відмежувалися від УАПЦ після Собору 1921 і безуспішно намагалися здійснити засади автокефалії, українізації і соборноправности в лоні Рос. Правос. Церкви (постанови Київ. Собору, забороненого владою, у вересні 1922). Зустрівшись з опозицією патріархії та рос. єпископату до такої реформи в церкві, Булдовський (висвячений у 1923 на єп. лубенського), відокремився від Рос. Церкви і 1925 організував у Лубнях, разом з чотирма ін. правос. єпископами, «канонічну» укр. автокефальну С.-Є. Ц. Сов. влада, яка вбачала в С.-Є. Ц. засіб розбиття як Рос. Правос. Церкви, так і УАПЦ, спершу сприяла їй нарівні з обновленнями. С.-Є. Ц. на якийсь час здобула від обох цих церков кілька сотень парафій, найбільше у Полтавській, Катеринославській, Вінницькій і Херсонській обл.

У зв'язку з «нормалізацією» стосунків між Моск. патріярхією і сов. владою у 1927 і загостренням антирел. кампанії С.-Є. Ц. почала занепадати. Останню парафію С.-Є. Ц. (в Луганському) закрито у 1937. Булдовський дожив (у вимушеній відставці) до приходу німців і в листопаді 1941 очолив як митр. харківський і полтавський відбудову церк. життя на Лівобережжі. У липні 1942 він приєднався до відновленої УАПЦ, а по поверненні сов. влади у 1943 ухилився від церковнослужіння.