Ð¡Ñ‚Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð°Ð²Ð½Ñ Ð†Ð½Ð´Ñ–Ñ
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ð¡Ñ‚Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð°Ð²Ð½Ñ Ð†Ð½Ð´Ñ–Ñ
ЗміÑÑ‚[Ñховати] |
[ред.] ÐŸÐµÑ€Ñ–Ð¾Ð´Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ñ–Ñторії Древньої Індії
У Ñ–Ñторії Ñ– культурі Древньої Індії можна виділити декілька періодів. ПоÑва перших великих держав, Ñтворених, Ñк вважають, дравидÑькими племенами, відноÑÑÑ‚ÑŒ до III тиÑ. до н.е. Їм на зміну приходить «арійÑька цивілізаціÑ», пов'Ñзана з поÑвою Ñпочатку на північному заході Індії, а потім Ñ– на більшій чаÑтині півоÑтрова індоєвропейÑьких племен, що називали Ñебе «аріÑми» («благородні», «з хорошої Ñім'ї»). У цей Ñ‡Ð°Ñ (приблизно XV-VI ÑÑ. до н.е.) виникає Ñпочатку безліч окремих держав, а з VI Ñ. до н.е. починає поÑилюватиÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ðµ з них - Магадха, що знаходитьÑÑ Ð² долині Ганга. Один з Ñ—Ñ— царів - Чандрагупта, фундатор динаÑÑ‚Ñ–Ñ— Маурьев, в IV в. до н.Ñ ÑƒÐ¿ÐµÑ€ÑˆÐµ в Ñ–Ñторії Індії об'єднав Ñ—Ñ— в єдину державу - імперію Маур'єв (IV - II в. до . ÐаÑтупний період пов'Ñзаний з підкореннÑм північної чаÑтини Індії кушанами, вихідцÑми з Середньої Ðзії - Ð¿Ð°Ð½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÐšÑƒÑˆÐ°Ð½Ñької динаÑÑ‚Ñ–Ñ— (I - III Ñ. до н.е.). Ðового загольноіндійÑького об'Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð´Ð°Ð»Ð¾ÑÑ Ð´Ð¾ÑÑгнути динаÑÑ‚Ñ–Ñ— Гуптів в IV - VI ÑÑ‚. н.е.
[ред.] ХарапÑька цивілізаціÑ
До Ñередини XIX Ñ. Ñвіт нічого не знав про древнішу цивілізацію в долині Інда, вважаючи, що культуру в Індію принеÑли арії. Однак випадкова знахідка англійÑького генерала Каннінгема в районі Ñела Хараппа (штат Пенджаб), що виÑвив цікаві печаті з абÑолютно невідомими напиÑами, примуÑила переглÑнути цей поглÑд Ñ– почати з 20-Ñ… років XX Ñ. планомірні розкопки. Це привело до приголомшуючих відкриттів.
Були знайдені великі міÑькі поÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ - Хараппа, Мохенджо-Даро, Калібанган. Вони будувалиÑÑ Ð¿Ð¾ Ñхожих проектах Ñ– ÑкладалиÑÑ Ð· «цитаделі» - «верхнього» міÑта, розташованого на горбі, Ñ– «нижнього» міÑта з житловими Ñпорудами. Будівлі зводилиÑÑ Ð· обпеченої цегли, зв'Ñзуючим матеріалом був мулкий або гіпÑовий розчин. Вулиці перетиналиÑÑ Ñуворо перпендикулÑрно, на перехреÑÑ‚ÑÑ… кути будівель закруглÑлиÑÑ, щоб не перешкоджати рушенню. Будинки не мали Ð¿Ñ€Ð¸ÐºÑ€Ð°Ñ Ñ– вікон, що виходÑÑ‚ÑŒ на вулицю. Жителі цих древніх міÑÑ‚ були дуже конÑервативні. Ð Ð¾Ð·Ñ‚Ð°ÑˆÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²ÑƒÐ»Ð¸Ñ†ÑŒ не мінÑлоÑÑ Ð²Ñ–ÐºÐ°Ð¼Ð¸, а нові будинки зводилиÑÑ Ð½Ð° міÑці Ñтарих. У вÑÑ–Ñ… міÑтах була ÑиÑтема каналізації, причому здійÑнювалоÑÑ Ñк водопоÑтачаннÑ, так Ñ– Ð²Ñ–Ð´Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ñтічних вод. Ðічого подібного в інших державах того чаÑу ще не зуÑтрічалоÑÑ. ІÑнували також ÑуÑпільні купальні, Ñкі Ñлужили швидше уÑього Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¸Ñ‚ÑƒÐ°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð³Ð¾ обмиваннÑ. РеміÑники навчилиÑÑ Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ðµ оброблÑти метали - мідь, олово, бронзу, золото, Ñрібло, але при цьому абÑолютно не знали заліза. Обширними були торгові зв'Ñзки, про що Ñвідчать знахідки гирь Ñ– вимірювальної лінійки.
Ðрхеологи у великій кількоÑÑ‚Ñ– знаходÑÑ‚ÑŒ Ñтатуетки з глини, м'Ñких пород каменÑ. ОÑобливу увагу фахівців залучила бронзова Ñтатуетка оголеної танцовщиці Ñ– Ñкульптурне Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±Ð¾Ñ€Ð¾Ð´Ð°Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ чоловіка, що умовно іменуєтьÑÑ Â«Ð¶Ñ€ÐµÑ†ÐµÐ¼Â».
Дуже Ñвоєрідні печаті-амулети із зображеннÑми людей, богів Ñ– тварин, Ñ–, Ñаме головне, із зразками древнішої пиÑемноÑÑ‚Ñ–. Вона не була алфавітною Ñ– ÑкладалаÑÑ Ð· малюнків (піктограмм). Ð Ñдки розташовувалиÑÑ Ð³Ð¾Ñ€Ð¸Ð·Ð¾Ð½Ñ‚Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¾ Ñ– включали в Ñебе до 8 знаків. ПиÑали з права на ліво. Розшифровка цих напиÑів поки ще не завершена. По малюнках на печатÑÑ… можна робити виÑновки Ñ– про певний зв'Ñзок релігії жителів Хараппи з подальшими релігійними віруваннÑми Індії (наприклад, Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±Ð¾Ð³Ñ–Ð² в позі йоги).
[ред.] Релігійні вченнÑ=
Літературна традиціÑ. Ð’ Ñередині II тиÑ. до н.е. культура Хараппи приходить в занепад, причини Ñкого оÑтаточно не з'ÑÑовані. Як одну з них можна розглÑдати Ð¿Ñ€Ð¾Ð½Ð¸ÐºÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² Індію з півночі арійÑьких племен. Вони вже були знайомі із залізом Ñ– доÑить швидко перейшли від кочового ÑкотарÑького до оÑідлого землеробÑького образу Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð· штучним зрошуваннÑм землі.
Подальша культурна Ñ‚Ñ€Ð°Ð´Ð¸Ñ†Ñ–Ñ Ð†Ð½Ð´Ñ–Ñ— передуÑім знаменна Ñ– оÑобливо цікава різноманітніÑÑ‚ÑŽ, ÑкладніÑÑ‚ÑŽ духовного Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ - виникненнÑм Ñ– зміною, боротьбою Ñ– ÑпівіÑнуваннÑм, взаємодією Ñ– взаємовпливом різних релігій, а також Ñ‚Ñ–Ñно пов'Ñзаних з ними філоÑофÑьких, етичних, еÑтетичних шкіл Ñ– вчень. ОÑновні напрÑми цього непроÑтого шлÑху відомі нам по найбагатшій літературній Ñпадщині.
Ð”Ð»Ñ ÑуÑпільних предÑтавлень древніх арійців характерним Ñвищем була наÑвніÑÑ‚ÑŒ варн - Ñвоєрідних Ñтанових груп, Ñкі Ñтали ÑкладатиÑÑ Ñƒ них ще до переÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° ІндоÑтан. До ÐºÑ–Ð½Ñ†Ñ II тиÑ. до н.е. оÑтаточно ÑкладаєтьÑÑ Ð´Ð¾ÐºÑ‚Ñ€Ð¸Ð½Ð° про 4 варни, кожна з Ñких, за переказами, була Ñтворена з тієї або іншої чаÑтини тіла першолюдини Пуруши (або в більш пізній традиції Праджапаті, Ð²Ñ‚Ñ–Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±Ð¾Ð³Ð° Брахми): брахмани (жреці) - з вуÑÑ‚; кшатрії (знать, воїни) - з плечей; вайшьі (землеробці, реміÑники, торговці) - зі Ñтегон; шудри (низи ÑуÑпільÑтва - Ñлуги, біднÑки, переÑеленці Ñ– Ñ‚.д.) - зі Ñтупней ніг. ÐрійÑькі закони заборонÑли браки поза варн, не допуÑкали Ñ—Ñ… змішуваннÑ, Ñ– не дозволÑли навіть торкатиÑÑ Ð´Ð¾ людей, що ÑтоÑÑ‚ÑŒ поза варн - прибиральникам ÑміттÑ, могильникам, катам. Вони так Ñ– називалиÑÑ - «недоторкані».
І в ÑучаÑній Індії джерелом мудроÑÑ‚Ñ– вважаютьÑÑ Â«Ð’ÐµÐ´Ð¸Â» - збірники ÑвÑщенних гімнів в чеÑÑ‚ÑŒ арійÑьких богів. Відомі 4 таких збірника. Самий древній з них - «Рігведа» - відноÑитьÑÑ Ð´Ð¾ III, а чаÑтково Ñ– до ÐºÑ–Ð½Ñ†Ñ VI тиÑ. до н.е. Ñ– ÑкладаєтьÑÑ Ð· 10 книг Ñ– 1028 гімнів. Пізніше були Ñкладені «Самаведа» Ñ– «Яджурведа», що включають в Ñебе Ñпіви Ñ– жертовні формули. ОÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ - «Ðтхарваведа» - міÑтить магічні формули. До ведийÑької літератури відноÑÑÑ‚ÑŒ також різні коментарі до Веди, напиÑані в більш пізній період.
Ведична література дає нам уÑÐ²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ релігію древніх аріїв. Вони вважали, що Ð’ÑеÑвіт ÑкладаєтьÑÑ Ð· трьох Ñвітів: небо, Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ñ‚Ñ€Ñ Ñ– землÑ. І боги, відповідно, ділилиÑÑ Ð½Ð° 3 групи. Ðа початку I тиÑ. до н.е. на оÑнові ведизма Ñ– вірувань доарійÑького наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ð½Ð¸ÐºÐ°Ñ” брахманізм. Згідно з ним лише брахмани могли виконувати релігійні обрÑди Ñ– вчити людей релігії. Ðа зміну Ñтарим ведичним богам - Варуне, Індре, Сурье - приходÑÑ‚ÑŒ нові: Брахма вважаєтьÑÑ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ñ†ÐµÐ¼ Ñвіту, Вішну - його охоронцем, а Шива - руйнівником.
ОдночаÑно виникає Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ міграцію душ (ÑанÑара - «блуканнÑ», «переродженнÑ»), про «дхарме» - законі, моральному порÑдку Ñ– про «карму» - діÑннÑÑ… людини, що визначають його положеннÑ. Сюди ж примикає Ñ– уÑÐ²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ «мокше» - Ñтані «ненароджуваноÑÑ‚Ñ– Ñ– невмираннÑ». Ð’ÑÑ– ці релігійно-філоÑофÑькі Ð¿ÐµÑ€ÐµÐºÐ¾Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð·Ð½Ð°Ð¹Ð´ÑƒÑ‚ÑŒ Ñвоє Ð²Ñ–Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² більш пізньому буддизмі Ñ– індуїзмі.
Брахманізм Ñклав легенди про подвиги героїв Крішни Ñ– Рами, Ñкі лÑгли в оÑнову древніших епічних поем - «Махабхарати» Ñ– «РамаÑни». Перша з них («Велика війна нащадків Бхарати») була Ñкладена, за переказами, мудрецем Ñ– Ñпіваком Ð’'ÑÑой Ñ– ÑкладаєтьÑÑ Ð· 18 книг, що включають в Ñебе 107 тиÑÑч двовіршів. Це в 8 раз більше, ніж об'єм «Іліади» Ñ– «ОдіÑÑеї», разом взÑтих. Сюжетною оÑновою епоÑу Ñ” боротьба за владу нащадків легендарного Бхарати - Пандавов Ñ– Кауравов. Ðле «Махабхарата» - не тільки літературний твір, вона Ñ” також законоповчальним трактатом Ñ– ÑвÑщенною книгою. ОÑобливо це торкаєтьÑÑ ÑˆÐ¾Ñтої Ñ—Ñ— чаÑтини, названої «Бхагавадгіта» («Гімн бога»), що ÑвлÑÑ” Ñобою Ð¿Ð¾Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ ÐšÑ€Ñ–ÑˆÐ½Ð¸. Тут торкаютьÑÑ Ð±ÐµÐ·Ð»Ñ–Ñ‡Ñ– проблем, що ноÑÑÑ‚ÑŒ загальний характер. «РамаÑна» («Оповідь про Раму») по розмірах поÑтупаєтьÑÑ Â«ÐœÐ°Ñ…Ð°Ð±Ñ…Ð°Ñ€Ð°Ñ‚ÐµÂ», але відрізнÑєтьÑÑ Ð±Ñ–Ð»ÑŒÑˆÐ¾ÑŽ ÑтрункіÑÑ‚ÑŽ Ñ– образніÑÑ‚ÑŽ. Ð’ оÑнові Ñюжету лежить Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð Ð°Ð¼Ð¸ - ідеального Ñина Ñ– ідеального правителÑ, його любов до Сіти, Ñ—Ñ— Ð²Ð¸ÐºÑ€Ð°Ð´ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ†Ð°Ñ€ÐµÐ¼ ракшаÑов (демонів), перемога Рами Ñ– його запануваннÑ. Обидві поеми Ñтали національним надбаннÑм індійÑького народу, невичерпним джерелом Ñюжетів Ñ– образів Ð´Ð»Ñ Ð»Ñ–Ñ‚ÐµÑ€Ð°Ñ‚ÑƒÑ€Ð¸ Ñ– миÑтецтва на багато віків.
Починаючи з VI Ñ. до н.е. в побут широко вводÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð½Ð¾Ð²Ñ– твори брахманіÑтів - Сутри Ñ– ШаÑтри - Ñвоєрідні трактати з різних галузей знань. З'ÑвлÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ð·Ð±Ñ–Ñ€Ð½Ð¸ÐºÐ¸ звичайного права, Ñамий відомий з Ñких - «Закони Ману». СкладаютьÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÑ– філоÑофÑькі школи: ÑаннхьÑ, йога, ньÑÑ, вайнÑшика, міманÑа веданта, Ñамою войовничою з Ñких була оÑтаннÑ. У V - IV ÑÑ. до н.е. брахман Ðаніні Ñтворює єдину літературну мову - ÑанÑкріт («обчищений», на відміну від «пракритів» - розмовних мов), Ñкий Ñтав мовою межіндійÑького ÑпілкуваннÑ. VI Ñ. до н.е. пов'Ñзаний в Ñ–Ñторії Індії з поÑвою нових вірувань - джайнізма Ñ– буддизму. Термін «джайнізм» походить від Ñлова «джайна» - переможець (маєтьÑÑ Ð½Ð° увазі переможець над кругообігом перероджень). Його фундатор Махавіра жив в VI Ñ. до н.е. Ð’ оÑнові Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ - шлÑÑ… Ð·Ð²Ñ–Ð»ÑŒÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´ ÑанÑари через Ð´Ð¾Ñ‚Ñ€Ð¸Ð¼Ð°Ð½Ð½Ñ Â«Ñ‚Ñ€ÑŒÐ¾Ñ… Ñкарбів» джайнізма - «правильне знаннÑ», «правильне баченнÑ» Ñ– «правильна поведінка». Махавіра наказував Ñвоїм поÑлідовникам аÑкетизм Ñ– ахімÑу - неÑÐ¿Ñ€Ð¸Ñ‡Ð¸Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ ÑˆÐºÐ¾Ð´Ð¸ вÑім живим Ñ–Ñтотам, Ñк умова порÑтунку душі.
[ред.] Буддизм
Ð¡Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ´Ð´Ð¸Ð·Ð¼Ñƒ - однієї з ÑучаÑних Ñвітових релігій - зв'Ñзують з ім'Ñм Сіддхартхи Гаутами (563-483 рр. до н.е.), Ñкий в 28 років покинув будинок батька-раджи Ñ– 7 років знаходивÑÑ Ð² мандрівках, поки на нього не зглÑнулиÑÑ ÐŸÑ€Ð¾ÑÑÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– він не Ñтав Будда («ПроÑвітленим»). Будда відкрив чотири «благородні Ñ–Ñтини» про те, що Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ” ÑтражданнÑ, що причиною Ñ—Ñ… Ñ” людÑькі бажаннÑ, приÑтраÑÑ‚Ñ–, Ð¿Ñ€Ð°Ð³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ, Ñ– що вихід з цього - Ð¿Ñ€Ð¸Ð´ÑƒÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÑÑ–Ñ… приÑтраÑтей. Головна мета людини - доÑÑÐ³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Â«Ð½Ñ–Ñ€Ð²Ð°Ð½Ð¸Â», Ñтану, коли людина назавжди вимикаєтьÑÑ Ð· процеÑу перероджень. Таким чином, порÑтунок був можливий Ð´Ð»Ñ ÐºÐ¾Ð¶Ð½Ð¾Ñ— людини незалежно від його Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ· ÑамовдоÑÐºÐ¾Ð½Ð°Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– без Ñких-небудь поÑередників (наприклад, брахманів). Ðайвищого зльоту буддизм доÑÑгає при Ðшоке - третьому імператорові з динаÑÑ‚Ñ–Ñ— Маурьев (268-232 рр. до н.е.). Він Ñкликав буддійÑький Ñобор, де були затверджені канонічні оÑнови буддизму. ЗавдÑки його зуÑиллÑм буддизм виходить за межі Індії.
З чаÑу Ð¿Ñ–Ð´ÐºÐ¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ ÐŸÑ–Ð²Ð½Ñ–Ñ‡Ð½Ð¾Ñ— Індії КушанÑькою імперією (I Ñ. н.е.) відбуваютьÑÑ Ñ– Ñерйозні зміни в індійÑькому ÑуÑпільÑтві. Ðа оÑнові ÑиÑтеми варн починає ÑкладатиÑÑ ÐºÐ°Ñтова ÑиÑтема. КаÑти, або по-індійÑькому «джати» - замкнені групи наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ñ– Ñвоїми звичаÑми Ñ– законами. Члени «джати» жили в одній міÑцевоÑÑ‚Ñ–, займалиÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ñ€Ñ–Ð´Ð½Ð¾ÑŽ діÑльніÑÑ‚ÑŽ, мали Ñвою адмініÑтрацію, ÑиÑтему взаємодопомоги, загальну каÑу. Ð¡Ð¿Ñ–Ð»ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ñ–Ð¶ членами різних каÑÑ‚ обмежувалоÑÑ.
У КушанÑькую епоху оформлÑєтьÑÑ Ð½Ð¾Ð²Ð¸Ð¹ напрÑм буддизму - махаÑна, де Будда Ñтає богом бодхиÑаттв - ÑвÑтих, що доÑÑгли Ñ€Ñ–Ð²Ð½Ñ Ð‘ÑƒÐ´Ð´Ð¸, але на Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð¼Ð¾Ð²Ð¸Ð»Ð¸ÑÑ ÑƒÐ²Ñ–Ð¹Ñ‚Ð¸ в нірвану з ÑÐ¿Ñ–Ð²Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð´Ð¾ людÑтва. Буддизм в цей Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ñ–Ð´ÐºÐ¾Ñ€ÑÑ” Китай Ñ– Індокитай, трохи пізніше доÑÑгає Кореї. Починаючи з IV Ñ. н.е. розповÑюджуєтьÑÑ Ñ€ÐµÐ»Ñ–Ð³Ñ–Ð¹Ð½Ð° оÑвіта. У V Ñ. цар Кармагупта з динаÑÑ‚Ñ–Ñ— Гуптів відкрив найвідоміший буддійÑький універÑитет - монаÑтир Ðаланда у Північному Біхарі. Пізніше з'ÑвилиÑÑ ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñитети в ТакÑилі Ñ– Ðджанті.
У боротьбі з буддизмом починає формуватиÑÑ Ð½Ð¾Ð²Ð¸Ð¹ тип брахманізма - індуізм. ОÑнову нового Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñклала «Бхагавадгіта». ВиходÑчи з того, що кожне божеÑтво - це іпоÑтаÑÑŒ, Ð²Ñ‚Ñ–Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÐµÑ€Ñ…Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ð³Ð¾ бога (Ñк Рама або Крішна були втіленнÑм бога Вішну), індуізм дозволÑв будь-Ñкі культи Ñ– віруваннÑ, виÑвлÑючи при цьому ще більшу терпиміÑÑ‚ÑŒ, ніж буддизм. Головні боги індуізму - Шива, Вішну Ñ– Ð±Ð¾Ð³Ð¸Ð½Ñ Ð¨Ð°ÐºÑ‚Ñ– - були також виÑвами вищого божеÑтва - Брахми, що воÑÑідає у вічній медитації на вершині Гімалаїв.
Таким чином в ході древньої Ñ–Ñторії Індії оформилиÑÑ Ð¾Ñновні релігійні вченнÑ: на оÑнові ведичної традиції - брахманізм, що транÑформувавÑÑ Ð² індуїзм; джайнізм; буддизм, а вÑередині нього - безліч різних напрÑмів.
[ред.] МиÑтецтво
Ð’ÑÑ– релігії впливали не тільки на літературну традицію, але Ñ– на архітектуру Ñ– образотворче миÑтецтво. Спочатку арійÑькі племена викориÑтовували Ð´Ð»Ñ Ð±ÑƒÐ´Ñ–Ð²Ð½Ð¸Ñ†Ñ‚Ð²Ð° майже винÑтково дерево. Кам'Ñні палаци заміÑÑ‚ÑŒ дерев'Ñних Ñпоруд Ñтали зводитиÑÑ Ð² період Ñ†Ð°Ñ€ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¶Ðµ згадуваного імператора Ðшоки з динаÑÑ‚Ñ–Ñ— Маур'ев. Відомий його палац в Паталіпутре - Ñтолиці Магадхи. ПовÑюдно ÑтавилиÑÑ Ñтамбхи - кам'Ñні Ñтовпи з буддійÑькою Ñимволікою або зображеннÑми тварин Ñ– виÑіченими на них напиÑами (наприклад, Левова капітель з Сарнатха, зведена на міÑці першої проповіді Будда Ñ– що Ñтала гербом ÑучаÑної Індії). У цей же Ñ‡Ð°Ñ Ð·'ÑвлÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ñ– перші Ñтупи - культові Ñпоруди півÑферічної форми, що зберігають реліквії, пов'Ñзані з Буддою. Згідно з переказом, Ðшока звів 84000 Ñтуп.
ПрекраÑні архітектурні пам'Ñтники дійшли до наших днів з чаÑів КушанÑької імперії. Це передуÑім чайтьї - печерні храми, Ð·Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ñких Ñтає традицією (наприклад, печерні комплекÑи в Карке Ñ– Еллорі). Унікальний храм в КайлаÑе з'єднав в Ñобі образи Ñ– мотиви з індуізму, джайнізму Ñ– буддизму. Ðайвідоміший Ñкельний храмовый ÐºÐ¾Ð¼Ð¿Ð»ÐµÐºÑ Ð·Ð½Ð°Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ñ‚ÑŒÑÑ Ð² Ðджанті. Її печерні храми зберігли єдині в Ñвоєму роді багатобарвні фреÑки. РеаліÑтичними Ñ– в той же Ñ‡Ð°Ñ Ñтилізованими розпиÑами покрито вÑе: Ñ– Ñтіни, Ñ– Ñтелі, Ñ– колони.
До КушанÑької епохи в образотворчому миÑтецтві Індії Будда зображавÑÑ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ у виглÑді Ñимволів, тепер з'ÑвлÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñƒ виглÑді людини. Його чаÑто оточують бодхиÑаттви, Ñк, наприклад, на Ñтіні з Катри (II Ñ. н.е.).
Ðайпоширенішим напрÑмом в миÑтецтві цього чаÑу Ñтає гандхарÑьке, назване так на ім'Ñ Ð¼Ñ–ÑцевоÑÑ‚Ñ– Гандхарі на північному заході Індії. Воно з'єднало в Ñобі традиції ÑередньоазіатÑької, іранÑької, індійÑької Ñ– еллініÑтичної культури. Прикладами можуть Ñлужити ÑÑ‚Ð°Ñ‚ÑƒÑ Ð‘ÑƒÐ´Ð´Ð° з Хоті-Мардана Ñ– ÑидÑчий Будда з Тахт - Ñ– -Бахі. Ð—Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² гуптÑком миÑтецтві Ñтають менш Ñухими, більш вишуканими Ñ– почуттєвими. Будда зі знаменитої Ñтатуї з Сарнатха IV Ñ. з'ÑвлÑєтьÑÑ Ñк ідеальна людина, що доÑÑгла Ñтану нірвани.
Загалом імператори з динаÑÑ‚Ñ–Ñ— Гуптов вÑілÑко протегували художній творчоÑÑ‚Ñ–. Ðа оÑнові древнього виглÑду театрального миÑтецтва - пантоміми - виникає драматургіÑ. При дворі Чандрагупти II (380-415 рр.) жили кращі поети його чаÑу. Ðайбільш відомий з них КалідаÑа (353-420 рр.). До Ð½Ð°Ñ Ð´Ñ–Ð¹ÑˆÐ»Ð¸ три його драми, Ñамою довершеною з Ñких Ñ” «Шакунтала». ІÑнував Ñ– народний театр, що з'єднував музику Ñ– плаÑтику танцÑ. Індійці дуже любили різну гру. Одна з них - чатуранга (шатрандж) - дійшла Ñ– до Ð½Ð°Ñ Ñƒ виглÑді ÑучаÑних шахів.
ДоÑÑгають виÑокого Ñ€Ñ–Ð²Ð½Ñ Ð½Ð°ÑƒÐºÐ¾Ð²Ñ– знаннÑ. Однією із загадок Ð´Ð»Ñ ÑучаÑних вчених залишаєтьÑÑ Ð½ÐµÑ–Ñ€Ð¶Ð°Ð²Ñ–ÑŽÑ‡Ð° залізна колона в Поділи. Математика вже знала витÑÐ³Ð°Ð½Ð½Ñ ÐºÐ²Ð°Ð´Ñ€Ð°Ñ‚Ð½Ð¾Ð³Ð¾ Ñ– кубічного коріннÑ. ÐÑтрономи вÑтановили, що Ð—ÐµÐ¼Ð»Ñ Ð¾Ð±ÐµÑ€Ñ‚Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð½Ð°Ð²ÐºÐ¾Ð»Ð¾ Ñвоєї оÑÑ–, Ñ– що МіÑÑць запозичає Ñвоє Ñвітло у СонцÑ. У Ñередні віки ці знаннÑ, Ñк Ñ– індійÑькі цифри, перейнÑли араби.
Ð”Ñ€ÐµÐ²Ð½Ñ Ð†Ð½Ð´Ñ–Ñ Ð·Ð±Ð°Ð³Ð°Ñ‚Ð¸Ð»Ð° Ñвітову культуру величезною кількіÑÑ‚ÑŽ доÑÑгнень. Вона вплинула на ÑуÑідні країни, оÑобливо на Південно-Східну Ðзію. Буддизм Ñтав Ñвітовою релігією, поширеною в Ñ€Ñді держав.
![]() |
Ð¦Ñ ÑÑ‚Ð°Ñ‚Ñ‚Ñ Ð°Ð±Ð¾ абзац не міÑтить джерел (літератури, веб-поÑилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити Ñ—Ñ…. |