Тищенко Костянтин Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Костянти́н Микола́йович Ти́щенко (*30 липня 1941, Глухів)— вiдомий вчений-мовознавець, фахiвець у галузi загального, романського i схiдного мовознавства, полiглот, що знає понад два десятки рiзносистемних мов та викладач.
Читає лекцiї з загального мовознавства та веде практичнi курси рiзних iноземних мов: французької, iталiйської, перської, фiнської, баскiйської, валлiйської та iнших. Слухачiв його груп з числа студентiв Київського унiверситету iм. Т. Шевченка, унiверситету "Києво — Могилянська академiя", Нацiонального технiчного унiверситету "КПI" незмiнно вражає саме енциклопедичнiсть знань професора К. Тищенка, його жертовне служiння науцi.
Формувався К. М. Тищенко як учений теж у Київському нацiональному унiверситетi, на романо-ґерманське вiддiлення фiлологiчного факультету якого вiн вступив 1958 року.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився К. Тищенко 30 липня 1941 р. у мiстi Глуховi Сумської областi в родинi архiтектора Миколи Павловича та шкiльної вчительки Анни Степанiвни. Закінчив 92-гу школу в Києвi з золотою медаллю, унiверситет — з вiдзнакою, одержавши спецiальнiсть фiлолога-романiста, педагога та спецiалiзацiю в галузi прикладної лiнґвiстики. Здiбного до мов i науки студента направили на викладацьку роботу на кафедру романської фiлологiї Київського унiверситету.
К. М. Тищенко вчився в аспiрантурi у проф. А. О. Бiлецького, видатного вченого зi свiтовим iм'ям i полiглота, який вiдразу помiтив науковi здiбностi й цiлеспрямованiсть свого аспiранта. Це за його рекомендацiєю 1968 року доручили К. Тищенковi керувати дiалектологiчною експедицiєю Київського унiверситету iм. Т. Г. Шевченка до 5 мiст на кавказькому узбережжi Чорного моря. Тодi було зiбрано 10 томiв дiалектологiчних матерiалiв для Лiнґвiстичного атласу Середземномор'я. За високий професiоналiзм та проведену величезну роботу над матерiалами з кавказького узбережжя для цього атласу, який готували вченi рiзних країн, 29-рiчного кандидата фiлологiчних наук К. Тищенка 1970 року обрали членом його редакцiйної ради. За рiк до цього К. Тищенко захистив свою кандидатську дисертацiю на тему «Дiєслiвна парадигма романських мов. Зiставно-типологiчне дослiдження».
З часу закiнчення навчання в унiверситетi в 1963 роцi К. М. Тищенко за винятком дворiчної армiйської служби весь час працює в цьому навчальному закладi на рiзних кафедрах: до призову восени 1963 р. — на кафедрi романської фiлологiї, пiсля демобiлiзацiї — 6 рокiв на кафедрi загального мовознавства i класичної фiлологiї, згодом — на кафедрi теорiї та практики перекладу (вiд 1975 р. — доцентом), потiм — знову на кафедрi романської фiлологiї. Тут вiн пiдготував i 1992 р. захистив докторську дисертацiю на тему «Метатеорiя мовознавства». I того ж року заснував концептуально новий пiдроздiл унiверситету— Лiнґвiстичний навчальний музей, незмiнним директором якого є досi.
[ред.] Викладацька та наукова діяльність
К. М. Тищенка 1988 i 1990 рр. визнано лауреатом конкурсiв на кращого викладача тодiшнього Мiнiстерства вищої освiти СРСР. Незмiнно схвальнi вiдгуки одержував вiн i за кордоном, коли 1976 року читав курс загального мовознавства в Кракiвському унiверситетi, 1991 р. — лекцiї з метатеорiї мовознавства в Унiверситетi Країни баскiв (Іспанiя) чи 1996 р. — у Ґранадському унiверситетi (спецкурс «Баскiйсько-кавказькi мовнi зв'язки»).
Дбаючи про надiйну фактологiчну мовну базу для своїх теоретичних курсiв, вчений постійно займається самоосвiтою, пiдвищує квалiфiкацiю на мовних курсах в Iталiї, Іспанiї, Iранi, Фiнляндiї. К. Тищенковi чужий дух колекцiонерства деяких полiглотiв: вiн прагне передати свої знання iншим. Це вiн ще вiд 1965 року першим почав викладати в Київському унiверситетi iталiйську мову у факультативних групах, через якi досi пройшли вже понад 1300 студентiв. Це вiн вiд 1970-х рр. запровадив новий жанр аудиторних занять — ознайомчi та оглядовi лекцiї з типологiчно рiзноманiтних мов свiту, зокрема — турецької, грузинської, гiндi, суагiлi, нiдерландської, португальської, польської, бiлоруської, українських дiалектiв. Плакатнi iлюстрацiї саме до цих занять започаткували нинi славетну «Ґалерею мов свiту» в музеї.
[ред.] Експериментальні романські групи
Разом зi своїм колеґою-романiстом доц. I. I. Магушинцем К. М. Тищенко стає iнiцiатором створення 1985 року експериментальних романських груп (ЕРГ), органiзованих для дослiдження низки методичних проблем викладання мов. Окрiм основної iноземної мови, слухачi цих груп вивчали паралельно (доти вважалося, що таке в принципi неможливо) по 4 романськi мови, наприклад, до анґлiйської — ще французьку, iталiйську, еспанську, португальську. Всупереч сумнiвам скептикiв, десятки студентiв цих груп склали державнi iспити з усiх цих мов 1989 i 1991 рр. До речi, це були першi — i чи не єдинi — вiдкритi iспити в унiверситетi.
[ред.] Сходознавчі студії
Внаслiдок проголошення незалежностi України перед фiлологами також вiдкрилися несподiванi перспективи й виникли новi iсторичнi завдання. Пiсля пiвстолiтньої перерви в Києвi було вiдновлено Iнститут сходознавства, пов'язаний з iм'ям академiка А. Кримського, знову починає видаватися його журнал «Схiдний Свiт». Невдовзi К. М. Тищенко стає провiдним науковим спецiалiстом iнституту, заступником голови докторської спецради, реґулярно публiкує статтi з нової для себе наукової областi — iранiстики, щороку виступає з доповiдями на мiжнародних сходознавчих читаннях у Звенигородцi й Києвi, 1997 р. представляє українське сходознавство на Свiтовому конґресi орiєнталiстiв.
Об'єднавши зусилля з колеґами — В. С. Рибалкiним, О. I. Редьком, А. П. Зєнцевим, — вчений з великим ентузiазмом вiдновлює викладання перської мови в Київському унiверситетi, а невдовзi очолює кафедру сходознавства (тепер— кафедра Близького Сходу, по якiй вiн одержує 1995 р. звання професора). Спiльно з директором Iнституту сходознавства, колишнiм останнiм аспiрантом А. Кримського, акад. О. Й. Прiцаком, а також проф. О. Є. Семенцем, В. С. Рибалкiним, Б. П. Яценком, I. В. Бичком, В. Ф. Резаненком i М. Д. Волковим вчений обґрунтовує перед адмiнiстрацiєю унiверситету потребу створити окремий факультет для пiдготовки фахiвцiв з орiєнталiстики. Водночас не припиняється педагогiчна спiвпраця К. М. Тищенка з сусiднiми навчальними пiдроздiлами унiверситету: iсторичним факультетом (цiлком новий спецкурс «Вступ до кельтологiї», практичний курс валлiйської мови), гуманiтарним лiцеєм (курс «Панорама мов свiту», курс iталiйської мови), iнститутом журналiстики (перська мова), географiчним факультетом та iнститутом мiжнародних вiдносин (фiнська мова), факультетом соцiологiї та психологiї (курс «Психологiя мови» для маґiстрiв).
[ред.] Громадська робота
У 1989 р. К. М. Тищенко з однодумцями зумiв вiдновити в Києвi по 70-рiчнiй перервi французький культурний центр «Альянс Франсез» i став його вiдповiдальним секретарем; заснувавши iнiцiативну групу, вiдновлює 1993 р. київський осередок iталiйської мовно-культурної «Спiлки Данте Алiґієрi», президентом якої є досi, друкується в «Зошитах Данте», перекладає каталоги перших виставок України в Iталiї та Iталiї в Українi, виступає з доповiддю на 72-му всесвiтньому конґресi Спiлки в Iталiї, викладає на органiзованих при Посольствi Iталiї в Києвi iталiйських мовних курсах. К. М. Тищенко — член Ради товариства української мови Київського унiверситету, виступає з публiкацiями про мовну полiтику в рiзних державах свiту. 1997 р. через посередництво радника Посольства Швейцарiї п. Штефана Шпека дiстає допомогу вiд фонду Pro Helvetia для видання українського перекладу «Курсу загальної лiнґвiстики» Ф. де Сосюра. Вiд 1995 р. спiвпрацює з товариством «Україна-Фiнляндiя», за пiдтримки якого дiстає вiд Посольства Фiнляндiї офiцiйне визнання першої зведеної групи київських студентiв, яким вчений викладає фiнську мову (червень 1998 р.), а через два мiсяцi вже забезпечує португальський переклад для урядової делегацiї України на Всесвiтнiй виставцi ЕХРО'98 у Лiсабонi.
[ред.] Виступи на міжнародних конференціях
Ставши «виїзним», вчений з верхом надолужує вимушену мовчанку попереднiх десятилiть, виступає на мiжнародних конференцiях з доповiдями: «Мовнi проблеми радянських нiмцiв» (м. Вiторiя-Ґастейс, Еспанiя, 1991 р.), «Iталiйська мовна i культурна присутнiсть в Українi» (м. Трiєст, 1995 р.), «Кiлькiсний вимiр лексичних вiдстаней мiж мовами» (м. Ґранада, 1996 р.), «Iранiстичнi арґументи давностi української мови» (м. Будапешт, 1997 р.).
[ред.] Наукові публікації
Науковi публiкацiї проф. К. Тищенка глибокi й рiзноплановi. Вони охоплюють метатеорiю мовознавства, знакову теорiю мови, розгляд лiнґвiстичних закономiрностей, питань оптимiзацiї морфологiчних описiв мов, лiнґвопедагогiки, проблем розвитку мови, романське i схiдне мовознавство. К. Тищенко — автор численних статей в енциклопедiї «Мови свiту», УРЕ, новiй Географiчнiй енциклопедiї. Спiвавтор i спiвредактор згаданого атласу — Atlante Linguistico Mediterraneo (Венецiя, Iталiя), «Українсько-французького словника» (2 видання; Київ, 1986, 1994), книжки «Интенсивный курс французского языка» (Київ, 1984) автор «Частотної граматики української мови» (Львiв, 1991), окремих випускiв «Лекцiй з лiнґвiстики для сходознавцiв» (Київ, 1998, 1999). У його творчому доробку художнi переклади з Мопасана, Амаду, К'єзи, Рейша (роман «Гризiться, панове!», Київ, 1974), а також переклад вiдомої книжки Фердiнана де Сосюра «Курс загальної лiнґвiстики» (разом з А. Корнiйчуком, Київ, 1998).
