Тіртей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ТІРТЕЙ (Tyrtaeus, Tyrtaios), напівлегендарний давньогрецький елегійний поет середини VII ст. до н. е., ім’я якого стало збірним у розумінні "поета-воїна". За античним, проте, малодостовірним, переказом, він був афінянином з дему Афідни, якого відправили на допомогу спартанцям під час другої Мессенської війни (685–668 до н.е.), щоб надихати воїнів своїми піснями. Пізніша легенда додає, що спаратнці звернулися до афінян по радника через віщування Дельфійського оракула, але афіняни не хотіли допомагати і відправили найнепридатнішу до військової справи людину — шкутильгавого недоумкуватого шкільного вчителя. А Тіртей, прибувши до Спарти, почав складати елегії і під впливом його поетичної майстерності спартанці здобули остаточну перемогу.

Але виглядає більш імовірним, що Тіртей був малоазійським іонійцем. Вірші Тіртея написані в стилі іонійської елегії і багато в чому перегукуються з медитативними частинами гомерівського епосу. Вони становлять свого роду катехізис громадянської ідеології Спарти архаїчного періоду. Тематика Тіртея — хвала спартанським установам, міфи, що освячують устрій спартанської громади, заклики до збереження "доброго порядку", прославляння військової доблесті й опис жалюгідної долі боягуза. Невимушені, але сильні вірші Тіртея стали в спартанців військовими піснями, прищеплювали співгромадянам ідею масового героїзму в ім'я батьківщини і народу. Уривки віршів Тіртея, що дійшли до нас у цитатах античних письменників, містять ряд інтерполяцій, які, можливо, належать спартанофільським колам афінської аристократії.

Вірші Тіртея мають сьогодні також історичну цінність. Так, бій у зображенні Тіртея, порівняно з "Іліадою", містить декілька суттєвих відмінностей: військо поділяється на важкоозброєних, чий обов’язок зустрічатися з ворогом у близькому бою та легкоозброєних, що мають кидати дротики й каміння, під прикриттям перших.