Франц Йосиф I
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франц Йосиф І, Franz Joseph I, Франц Йозеф (18 серпня 1830 р. - 21 листопада 1916 р.) - цісар (імператор) Австрії (з 1848) та король Угорщини (з 1867), який поділив свою імперію на Подвійну монархію, в якій Австрія та Угорщина співіснували як рівноправні партнери. 1879 року вступив у союз з Прусією. Його ультиматум Сербії 1914 р. став початком 1-ї світової війни.
Час правління Франца-Йозефа вважався часом розквіту Австро-Угорщини.
Перші роки цісарства Франц Йосиф І ставився прихильно до українців, бо вони (на відміну від поляків й угорців) були лояльні до Габсбурґів. У кін. 1848 видав декрет про створення катедри української мови й літератури у Львівському Університеті; 4. 3. 1849 зробив Буковину коронним краєм. 4. 9. 1849 видав нову конституцію, що зміцнювала абсолютизм, і 7. 3. 1849 ліквідував держ. парламент; намісником Галичини призначив поль. аристократа Аґенора Ґолуховського, який довів Головну Руську Раду до самоліквідації. 29. 9. 1850 надав Крайовий статут «Королівству Галичини і Володимирії», що утруднювало створення руського коронного краю зі Сх. Галичини. Хоч гал. українці кілька разів (1854, 1863, 1866) мали згоду, віденського уряду на адміністративний поділ Галичини на укр. і поль. частини, цісар кожного разу схилявся до поль. більшости Гал. сойму, яка була проти поділу. 31. 12. 1851 Ф. Й. І скасував конституцію, і наслідком того почалися 10 років реакції, які сповільнили нац. і політ. життя зах. українців. 10. 10. 1860 видав нову конституцію, що спиралася на становий принцип; 26. 2. 1861 ухвалив виборчу ординацію до крайових соймів за куріальною системою, яка звела до меншости представництво гал. українців у соймі. 1866, по програній війні з Італією та Прусією, Франц Йосиф І уклав угоду з поль. шляхтою Галичини; за її льояльність віддав їй панування у Галичині (крайова адміністрація, судове самоврядування, керівництво шкільництвом перейшло до поль. рук, поль. мова стала урядовою, польонізовано Львівський Ун-т). На поч. XX ст., з уваги на можливість війни з Росією, цісар волів замирення поляків з українцями в Галичині, у висліді чого 24. 1. 1914 підписано угоду між двома посольськими представництвами. Однак початок війни не дозволив на її реалізацію.
