Чернишевський Микола Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Чернишевський Микола (1828 — 89), рос. публіцист і письм. родом з Саратова, ідеолог рев. настроєної інтеліґенції. Співробітничав у ж. «Современные Записки», а згодом став ідейним надхненником ж. «Современник», гол. трибуни рос. опозиційного руху. Засуджений з.а участь у підпільній організації «Земля і Воля» на каторгу і заслання, пробув майже 20 pp. на Сибіру (1864 — 83). Автор низки творів з політ, економії, філософії і літ. критики. Критикував капіталізм й екон. лібералізм, а щодо бажаного суспільно-екон. ладу був утопійним соціалістом; у філос. поглядах був матеріаліст, але не марксист, де в чому близький до народників, противник слов'янофілів, один з представників рос. західників; у літ. критиці — послідовний реаліст. Його роман «Что делать» (1863) став програмовим твором рос. рев. інтеліґенції.

У рухах поневолених народів Ч. бачив позитивне явище і відстоював право українців творити власну культуру рідною мовою. Позитивно оцінював творчість Т. Шевченка та ін. укр. письм. і гостро виступав проти львівського ж. «Слово» за його пророс. наставлення (ст. «Нац. бестактность»). Популяризували Ч. І. Франко і М. Павлик. Сов. історіографія переоцінює впливи Ч. на цілий ряд укр. письм. (Т. Шевченка, П. Мирного, І. Франка, П. Грабовського, Лесю Українку), доводячи тезу про «постійний благотворний вплив рос. рев. демократів» на укр. діячів 19 в. П. Тичина в цьому дусі написав поему «Ч. і Шевченко».

П. Петренко