Шахтний пил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ша́хтний пил — сукупність тонкодисперсних твердих часток органічного або мінерального походження, утворюється в гірничих виробках при відділенні вугілля та породи від масиву, а також транспортуванні гірничої маси. Пил різного мінерального складу збільшує забрудненість шахтної атмосфери, яка часто значно перевищуючу гранично допустиму концентрацію.

Наявність пилу в шахтному повітрі небажана з ряду причин:

По-перше, він шкідливий для здоров'я людини.
По-друге, пил деяких корисних копалин (наприклад, кам'яного вугілля або сульфідних руд), знаходячись у зваженому стані, може створювати з повітрям вибухову суміш.
По-третє, запилення повітря суттєво зменшує видимість, що, в свою чергу, підвищує загальну небезпеку робіт.

Зміст

1 Біологічна дія
- 1.1 Захворювання, зумовлені пилом
2 Вибуховий пил
- 2.1 Причини вибуху пилу
3 Боротьба з пилом
4 Література

[ред.] Біологічна дія

Виробничий пил за дією на організм людини поділяють на отруйний (свинцевий, ртутний та ін.) і неотрутний (вугільний, породний та ін.).

Вражаюча дія пилу визначається

дисперсністю (розміром часток пилу);
їх формою та твердістю;
волокнистістю;
питомою поверхнею.

[ред.] Захворювання, зумовлені пилом

Шкідливість неотруйного вугільного і породного пилу обумовлена здатністю викликати професійні захворювання легень — пневмоконіози. Пневмоконіоз, викликаний вдиханням запиленого повітря, що вміщує вільний діоксид кремнію називають силікозом, а вміщуючого вугільний пил — антракозом.

Згідно з чинними санітарними нормами запиленість повітря в підземних виробках не повинна перевищувати:

1 мг/м³, якщо в породному пилу більше 70 % вільного діоксиду кремнію (SiО₂);
2 мг/м³ при 10—70 % вільного діоксиду кремнію;
4 мг/м³, якщо у вугільному пилу від 5 до 10 % вільного діоксиду кремнію;
6 мг/м³, якщо у антрацитовому пилу до 5 % вільного діоксиду кремнію;
10 мг/м³, якщо вугільний пил вміщує до 5 % вільного діоксиду кремнію.

Якщо неможливо забезпечити ці норми, то робітники повинні працювати в протипилових респіраторах.

[ред.] Вибуховий пил

ПКО-1м (прилад для контролю осланцювання)

Вибуховість вугільного пилу залежить від вмісту в ньому летких речовин, зольності, вологості, тонкості і концентрації пилу. Вибуховим вважається вугільний пил, який вміщує більше 10 % летких, має зольність і вологість менше 40 %, розмір часток менше 0,1 мм і концентрація його 10—3000 г/м³. Для визначення вибуховості пилу вугілля кожного пласта, який розробляється, піддають спеціальним дослідженням за допомогою приладів ПКО-1 або ПКО-1М.

Небезпека виникнення вибуху утворюється при:

наявності в повітрі вибухонебезпечної концентрації пилу, а також пилу, осівшого в виробці;
скупченні метану, який знижує межу вибухової концентрації пилу;
наявності потенційного джерела запалювання пилогазової суміші.

[ред.] Причини вибуху пилу

Безпосередніми причинами вибуху вугільного пилу є відкрите полум'я, спалах або вибух газу, вибухові роботи, несправність в електричних мережах чи устаткуваннях і т.ін.

[ред.] Боротьба з пилом

Для боротьби з вугільним пилом на всіх шахтах здійснюються заходи по комплексному знепилюванню згідно з паспортами протипилових заходів, які затверджуються головним інженером шахти. До таких заходів відносяться:

використання машин, які забезпечують мінімальне пилоутворення під час видобутку вугілля;
попереднє зволоження вугільного пласта;
зрошення місць пилоутворення і пилу, який осів;
ефективне провітрювання виробок;
періодична очистка від пилу відкаточних і вентиляційних виробок;
розташування скіпових підйомів в стволах з вихідним повітряним струменем.

До заходів, які перешкоджають виникненню джерел запалювання пилу відносяться:

використання запобіжних вибухових речовин та засобів підривання;
вибухобезпечного електрообладнання ;
заборону відкритого вогню і паління.

До заходів щодо локалізації або пригнічення вибухів пилу відносяться сланцювання виробок і застосування сланцевих заслонів.

Сланцювання виробок — це штучне підвищення зольності пилу, який розташувався на поверхні виробок, за рахунок добавлення до нього стандартного інертного пилу, виготовленого із вапняку і глинистого сланцю. Використання інертного пилу засновано на охолоджуючій дії за рахунок витрати теплової енергії на нагрівання інертного пилу.

Зволожування вугільного масиву здійснюється шляхом нагнітання води і розчинів змочувальних речовин у вугільний пласт під тиском. Зрошування джерел пилоутворення здійснюється шляхом подачі води в зону руйнування масиву, чи на навантажувально-перевантажувальні пункти.

Пиловибухозахист гірничих виробок здійснюється шляхом побілки і мокрого протирання виробок, зв'язування пилу змочувально-зв'язуючими речовинами, створення у виробках водяних чи туманостворюючих завіс із тонкодиспергованої води.