Ядерна промисловість України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Украї́нська я́дерна промисло́вість;

Управління ядерною промисловістю в Україні представлено

Державним департаментом ядерної енергетики, що є частиною Міністерства енергетики України.

Крім того в 1996 році була заснована Національна компанія ядерної енергетики «Енергоатом» для поліпшення енергозабезпечення промисловості та суспільного сектору, підвищення якості діяльності атомних електростанцій, забезпечення їх конкурентоспроможності в умовах енергетичного ринку, так само добре, як внесок в сучасну структуру атомних електростанцій управління згідно з законодавством.

«Енергоатом» охоплює п'ять атомних електростанцій:

Запорізька АЕС
Південноукраїнська АЕС
Рівненська АЕС
Хмельницька АЕС
Чорнобильська АЕС

В 2000 році атомні електростанції згенерували 46,3 відсотків загальної електроенергії України.

Зміст

1 Стан атомної енергетики в Україні (2005)
2 Сировина
3 Основні завдання Я. п. У.
4 Джерела
5 Примітки

[ред.] Стан атомної енергетики в Україні (2005)

На п'яти українських АЕС працюють 14 реакторів, які нині виробляють близько 50 відсотків загальної електроенергії України^[1]

Кількість реакторів у роботі	13
Загальна потужність	12095 МВт
Кількість реакторів, що будуються	5
Кількість зупинених або закритих реакторів	4

[ред.] Сировина

Задоволення потреб сировини для атомної енергетики на 30% досягається за рахунок розробки нині діючих родовищ — Ватутінського, Центрального та Мічурінського і введення в дію Новокостянтинівського родовища.

Загальний стан уранової мінерально-сировинної бази задовільний. Основу її становлять великі за запасами родовища урану в натрових метасоматитах. Однак уранові руди цього типу бідні за якістю. Добутий уран через відносно високу собівартість (40 — 80 доларів США за кілограм) не може конкурувати на світовому ринку.

Друге місце за своїм промисловим значенням займають родовища у вуглисто-піщаних відкладах палеогену. Частина родовищ — Девладівське у Дніпропетровській області. Братське у Миколаївській області — практично розроблені за методом кислотного підземного вилуговування. Хоча окремі родовища цього типу невеликі за запасами, але їх загальні ресурси значні. На сьогодні експлуатацію цих родовищ припинено головним чином через екологічні проблеми. Однак у світовій практиці застосовується содово-кисневе вилуговування, яке не створює екологічних проблем.

[ред.] Основні завдання Я. п. У.

Основними завдання Я. п. У. є:

нарощування і удосконалення структури промислових запасів на Новокостянтинівсько-Докучаєвському гірничодобувному комплексі, що проектується, проведення детальної бурової розвідки Докучаєвського родовища із завершенням її у 2005 році та апробації цих родовищ у Державній комісії по запасах корисних копалин України;
розвідка і підготовка до промислового освоєння Криничанського і Новогур'євського родовищ у пісковикових відкладах палеогену для їх розроблення за методом підземного вилуговування із застосуванням карбонатно-содового вилуговування, а також попереднє випробування методу киснево-содової схеми на Сафонівському родовищі спільно із Східним гірничо-збагачувальним комбінатом;
пошуки багатого уранового зруденіння в північно-східній частині Кіровоградського блоку, у тому числі Казанківсько-Жовтоводинському рудному районі;
пошуки багатого зруденіння в структурах невідповідності на північно-західному схилі Українського щита;
масові пошуки радіоактивної сировини, які супроводжують весь комплекс геологорозвідувальних та інших робіт, пов'язаних з дослідженням надр.