Ізки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ізки́ (Міжгі́рський райо́н)

Cело Ізки лежить немов на дні глибокої чаші ,в долині річки Репинки,між горами Руський Вирьх,Боржавською полониною,та полонинськими верхами Мідяницькою та Жидом де є прекрасне природнє джерело Зимівкова криниця в якій літом вода холодна аж зуби болять , а в зимі є літньою.Це є любиме місце відпочинку гірських вівчарів та місцевих жителів які після важкої праці йдуть сюди на обід напитись цілющої води.Чи не звідси бере початок маленький потічок який в урочищі Коритища стає більш помітним а в с.Ізки має назву Волоський потік.Певно цю назву цей потічок достав з того ,що в далеку давнину -12-16 ст.тут виганяли на водопій воли які паслись в навколишніх горах.Голиця та в підніжжі Мідяницької Ялині.Скотарі мали свої домівки вдовш цього потічку ,а теметів мали на вершині Спаровані,поблизу гори Осовня.По внрху гори Голиця проходила лінія оборони іще в 60 роки там були добре збережені оборонні ріви з І світової війни.Та під час колективізації і колгоспного господарювання було викорчовано навколишні ліси і джинятники та переорані лінії оборони- окопи.На початку сільського кладовища- теметова зістались тільки горбки з могил де були перші поховання в т.ч. і поховання бійців І світової війни.Через верх Руський Вирьх жителі ходили в сусідню Львівську область.

До 2000 року село було немов би в вирубаному лісі смерек і буків а після демократичних перебудов як і у всьому Закарпатті настають хаотичні зміни,ніким неконтрольована вирубка лісу привела до повного оголення верхів.В навколишніх горах нестало Ясеня,Дуба і Бука.Починає пропадати і цілюща вода.В Порарі в рипі було мінеральне сірководневе джерело з якого місцеві жителі ходили і набирали воду і робили собі дома Сіроводородні купелі.(Леньо,Мишанич ...все своє життя признавали тільки лік цією водою дома мали вибудовані ванни яку підігрівали з сією водою , а там купалися.).Та після вирубки лісу починаються зсуви ,рипа починає поступово зсуватись заноситься цілюща криниця яка була розміщена напротів дільничної лікарні і вже зараз місцеві жителі з дивом вслухаються в слова,що там було колись таке цілюще джерело.В свій час був зроблений план будівництва дільничної.регабілітачної лікарні,куди мали підвести воду з цього джерела.Але все це залишилось тільки в мріях.За всю свою історію село незнало ніяких погромів ,демонстрацій.Це село відрізнялось від навколишніх тим ,що тут небуло ніколи вбивст.Це одне з сіл в якому небуло організовано в перші роки Комуністичної партії,в цьому селі була організована Хата читальня,де працювала Просвіта секретарем якої був в свої молоді роки Степан Петорич Бобинець який зі своїми братами в селі організував театральний кружок.Де грали донька Гр.Донського,Петро Бобинець,Михайло Гавріш та багато інших односельчан.Багато хто з Ізківчан знали декілька мов, а то Італійську,Чеську ,(Белгійську Фламську)-Максимович який все своє молоде життя проробив на шахтах далекої Бельгії.

Насильна колективізація та організація колгоспів приводить до занепаду культури на селі,комуністи прийшовши в село забороняють грекокатолицьку церкву,ламлють хрести ,будують клуб і бюст Леніна перед сільською радою та обеліск слави.Всі ці комуністичні символи самостійно роспались так як розпалась велика імперія назва якої була Радянський Союз.При цій владі жителі села мусіли працювати за нещасний нормодень який нічим потім не оплачувавсь.Люди помирали від голоду як наприклад Анна Маркович від родини якої під час колективізації забрали все ,що вона мала для господарювання.Під час ВВВ в так звані добровольці було відправлено чимало Ізківчан які після повернення з війни хоч із численними відзнаками,немали жодних пільг на відміну від тих яких послали в наші краї зі сходу.Люд постійно називав цю владу окупанською і тому то вихідці з Ізок дуже важко приживались в комуністичних осередках.До тих хто був із Ізок завжди більш прискіпливо відносились.Пригадую як військова нагорода вже після війни десь в 60 роках знайшла свого героя Луку Петровича Бобинця ,і місцевий воєнком хотів з цього зробити великі ослави.Та Лука Петрович сказав ,що вмісце цієї нагороди дайте йому міх муки бо немає чим кормити діток.Так і відмовивсь герой від заслуженого військового ордену в знак потесту.До кінця свого життя інвалід війни Лука Бобинець не давав згоди записатись в колгосп.

  А  в  той  час І.І.Фурдь голова  місцевого колгоспу "Заповіт Ілліча" закінчуючи  вечірню  середню  школу будує  "прекрасне  майбутнє",отримує  орден Трудового  Червоного Прапору.В  колгоспі  народжується  герой  соціалістичної  праці Г.М.Бобинець.Ізківське  лісництво  на  той  час  має 4051 га лісних масивів,мали флористичний заповідник-природній сосняк на  площі 25,5 гек.В  с. Ізки  заплановано  було  будівництво  середньої  школи  та  з  необдуманих  дій  тодішнього  директора  Томинця  школу  починають будувати  на  початку  села  Пилипець(Томинець  в  той  час  немаючи   ніякої  педагогічної  освіти боявсь що вже  небуде  він  директором).Але  це  сталось  потім  і  без  цього  бо  компартія  на  цю  посади  ставить  місцевого  комуніста  ... який прославивсь  в  селі  побиттям Олекси   Мигалийка тільки  за  те,що  він  пішов  колядувати.
В комуністичні  часи  в  селі  організовано  колгосп  Заповіт Ілліча якому  було  передано 750 га орної  землі,2309 гектарів сінокосів і  пасовищ.На  цій  основі  розвивалось мясо-молочне  виробництво,але  ті  що  працювали  з  цією  продукцією  його  не  їли бо  все  це  відправлялось в  великі  міста неосяжної "родины".Колгосп  мав декілька  свиноферм,коровники,кошари  овець,повні  склади картоплі,холодильники  повні сиром і  молоком ,а  в  той  час в 1948-1949  році  тут  був  голод про  який  ніяк  не  готять зараз  згадувати комуністичні  історики.
 По  національному  складі  в селі  жили  українці- до  приходу  Радянської  влади   в  паспортах  мали  записане - русин,і декілька родин    жидів  яких  в 39  році  мадяри  вивезли  з  села а в  їх  будинках потім  радянська  влада  розмістила  Аптеку,Пошту,Школу ,Лікарню,Дитячий  садок.Жиди  як  відходили  з  села  то  роздавали  свої добротні  речі  своїм  односельчанам.В  селі біля  церкви де зараз  побудував  хату Володимир Крьока  там  колись  була  жижівська  бужня.Але  жидівського  кладовища  в селі  не  було.Ховали  жидів  в Н. Студеному на  їхньому   кладовищі.В  селі небуло  циган  ані  росіян.

До райцентру 22 кілометри Волове яке після було перейменоване на Міжгір"я була брукована дорога,а до залізничного сполучення Волівця 18 км.Зараз ця дорога є асфальтною.За час Радянської влади в селі побудовано школу і сільський клуб де зараз розміщається і сільська рада.В восьмирічній школі навчалось в той час 105 учнів .В школі працювало 17 учителів.Випускники цієї школи були одними з кращих учнів середніх а потім вищих учбових закладів.тому то зараз вихідці з Ізок очолюють видатні організації розійшлись по цілому світі.Ізківчанин Мишанич Петро очолював медучилище а потім філіал медичного вузу в Мукачові,Степан Бобинець майже 20 років очолював деканат РГФ Ужгородського державного університету.Ізки мали й свого професора на жаль вже покійного лікаря - рентгенолога Ф.Ф.Теличку.Лікар - невролог Дуда очолював неврологічну службу Свалявського району,Головним аптекарем довгі роки в Мукачові був Василь Корда, а його дочка Ірина кандидат філологічних наук є одним з ведучих викладачів УНУ.Вихідців-лікарів з Ізок зараз стільки ,що можнаб відкрити спеціалізовану лікарню тільки з лікарями і медичними сестрвми з Ізок.Ізки виховали й представника сімї Ревицьких який був членом Угорського уряду,а Юра Ревицький який в свій час працював в мукачівській адміністрації зараз живе в Угорщині і творчо працює над книжкою про своїх верховинців. Ця хата де жили Ревицькі славиться не тільки тим ,що там тепер розмістилась кантора місцеволо лісництва,але й ти ,що там народився видатний художник Н.В.Медвецький.В селі збудована в 18 ст.деревяна греко-католицька церква і дзвіниця.Тут народилось це прекрасне Вертепне дійство (с.Ізки, Міжгірщина, Закарпаття) Свято Рождество Христове в селі Ізки ніколи непроходить без традийійних колядок які передаються з уст в уста вже сотні поколінь. Але одним із найкращих рождественських звичаїв є колядування з Вертепом (Бетлегемом). Вертеп робиться з дерева на форму церкви в с. Ізках.

 В 50–60 роки в нижній часті села, який в селі називають Волоський потік колядники ходили з вертепом який було зробленоз тонких деревяних тичок,таким чином як роблять звичайні хати з дерева. Вертеп була копія нашої церкви. У вертепі були красне оброблені яселки на подобі як є описано в біблійському прибігу.Вертеп носили 4 ангели. Як правило це були наймолодші хлопці з коляди. Перші роки освітлювали ми вертеп свічкою, а нескоро хлопці придумали красне освітлення у вигляді свічки від кишенькового ліхтарика. І коли колядники заходили до хати господаря ,то якщо там були маленькі дітки то вони немогли втриматись, щоб не заглянути до вертепу, а старший ангер розказував їм хто є там в яселках: в яселках мале дитятко, вбране в біле вбрання. Коло ясель з одного боку стоїть віл, а з другого боку – осел. Біля дитятка сидить Пресвята Діва, а то в стороні вола , а коло осла стоїть Йозеф і з книги молиться. Крім того там були три вівчарі овечки, а в середині стоять два ангели з двоми свічками. Цілий вертеп було зроблено на основі біблійського оповідання і представляв алегоричний образ Рождества. Малі дітки заглядували до вертепу через двері які гарно відкривались. Коли дітки нарадувавшись баченим ангел їм говорив, а тепер ідіть і подивіться під вашу ялинку, а може вам щось там Ісусик приніс. Дітки з радістю бігли туди і часто там знаходили різні даруночки. 
  На послідку з цим вертепом мої ровесники-односельчани ходили коли я вчивсь в медичному училищі, а це були 65-70 роки, де потім стративсь унікальний витвір незнакомого ізківського автора до цих пір невідомо. Після 70 років і нижняни дали собі зробити легкий, з фанери вертеп, він і зараз є у вигляді церкви, але вже меньше наповнює подобу нашої церкви. Шкода що прекрасний витвір мого невідомого земляка так безцінне зник. 
Приходячи колядники під хату питають господаря: 

Всі: Пане господарю, Христос раждається!

Господар: Славити його.

Тоді як правило старший з коляди питається: Чи приймаєте колядників?

І якщо за той рік з родини ніхто не помер в господаря то як правило дає на це згоду. Тоді колядники заходять до сіней і при входженні всі колядують: 

Всі: Добрий вечір Вам Вам Отворяйте нам нам Бо злетіли соловії Сиї ночі сколомиї Спасителя умолити Дай Вам Боже довго жити Од нині до віку.

До слідуючої хати де зібралась ціла родина, часто сусіди і рідні які прийшли до господаря ще перед колядниками поколядувати, входить 1-й пастирь  

1-й пастирь: Славу спасителю хочемо віддати І присвяте ім'я його величати. Дозвольте рожденство його приставити, Щоб ми могли сей вечір розвеселити. Хто його піснями Cпаса прославляє, Того всемогущий вовік спомагає. Зате любий газдо, ви нам місто дайте, І нашу гру добре послухайте. Гей браття ступайте.

(пастирі мають палиці а перший пастирь на палиці маленький звончик і коли кличе інших до дійства то легенько подзвонює вдаряючи легко палицею по підлозі, або просто потрясе, - заходять 1-й, 2-й пастирі)
1-й пастирь: Любі мої браття в круг поставайте,

Мою казку добре послухайте. Захарію Ангел в церквы появився. Благовістила йому стара жона, що не задовгий час породить йому сина. Він то невіровав проте німим стався, як кажуть од горя і біди спасся. Бо Єлізавета синна породила і тим то од Захарія кару оддалила.

2-й пастирь: Ми про то чули.
3-й пастирь: Ця новина принесе душі народу велике спасіння.
1-й пастирь: А про це краще буде дідо знати, треба його до нас покликати.
2-й пастирь: Гей, діду, вступайте.
До хати заходить захеканий, закашлюючись дідо.

Дідо: Що ви мене кличете, може вином, пивом гостити хочете, а не похибило б бо моє горло від простого пінія вже добре висохло, а недасте вина так мож паленки, колача, печінки, ковбаси смаженої. 1-й пастирь: Не про то є слово 2-й пастирь: Ми хочемо знати, що в широкому світі почути. 3-й пастирь: Чи правда є весела новина, що Єлізавета сина породила? Дідо: Правда брати, правда, то істинна правда. Єлізавета сина породила і тим – то од Захарія кару оддалила. Хочете від мене ще більше зннати? 1-й пастирь: Нет, бо вже пізно. 2-й пастирь: Полягаймо спати.

За дверима колядують: Дивная новина,

Нині діва сина Породила в Вефлеємі Марія єдина

Не в царській палаті,

А межи бедляті, Во яслині, у пустині, Треба то всім знати.

Що то бога иста,

Марія пречиста І рождає , і питає Його як невіста.

На ручках тримає

І йому співає, Всемогутнім створителем Його називає.

Каже :люляй,сину,

Будь зо мнов без вину, Бо ти собі узяв мене За матір єдину!

Тобі ся молити

І тебе просити, Щоби-сь дав нам в своїм царстві Во вік віков жити.

1-й пастирь: Сон то чи правда, що красно співали,

дивну новину пінієм прославляють?

За дверима колядують: Породила в Вефлеємі Марія єдина
1-й пастирь: Гей браття вставайте радість пробуджайте,

новородженого пінієм прославляйте.

2-й пастирь: Що тобі сталося, розуму не маєш,

що з глибокої ночі спати нам не даєш?!

1-й пастирь: Хіба не слишиш пініє?
2-й пастирь: Нічого не слишу.
1-й пастирь: З великої радості вже ледве дишу.
За дверима колядують: Не в царській палаті,

А межи бидляті, Во яслині, у пустині, Треба то всім знати.

1-й пастирь: Чи правду я казав ?!
2-й пастирь: А се щось означає, тряси старим дідом най скоро встає,

най нам ростолкує, хто красно співає, хто з глубокого сна всіх нас зобуждає.

3-й пастирь: Я вже пробудився.
1-й пастирь: Гей діду вставайте.
Дідо: Ідіть геть до біса, мені покой дайте.
2-й пастирь: Вставайте бо радість нам возвіщають.
Дідо: Що кажете печену ковбасу нам дають,

тоді піднімуся, то дайте хоч кусок, най утішу свій голодний жалудок, скоро бо лягаю.

3-й пастирь: Чудо возвіщають.
Дідо: Хто такі?
3-й пастирь: Не знаю.
Дідо: Розуму не маєш? Ангели із неба.
Заходять ангели з вертепом і колядують

Ангели: Ви пастирі радуйтеся Спаситель родився Котрого ми довго ждали З Діви воплотився. З Діви пречистої Марі пресвятої Во красному Вефлеємі Аа алилуя.

Дідо: Що вони співали бо я не зрозумів?
1-й пастирь: А то, що в Вефлеємі спаситель родився.
2-й пастирь: Веди нас дідочку в місто Вефлеєм, щоб ми своєчасно йому поклонились.
3-й пастирь: А що буде з вівцями?
Дідо: А тут їх залишемо, а як вернемось,

знову їх тут знайдемо, тот їх буде доглядати, котрому ми підемо вклонитись.

Заходить чорт. Трясе ся, підскакує і дзвенить дзвінками, при цому говорить.

Чорт: А я старий чорт від ковбиці відорвався і до вас сюди добрався, а малі чортенята з пекла повискакувалт, руки ноги поламали. Де там спаситель мені треба знати, щоб недопустити вічного пекла нарушити.

Ангел: Сокрушенна твоя, чорте, сила погине, бо народився Спаситель мира.
Чорт: Ой пропав я пропав, Бог на мене з неба ангелів послав.
Входить циган: А я бідний циганин нічого не маю,

тільки гуселки золотії на яких я граю. Нелишіть і мене в гурт прийміть я на гуслях дитяткові заграю.

Всі колядують: Заграли, заграли в золоті гуселки

Дитяткові маленькому, що лежить в яселках. Заходить Жид: Та і я з вами помандрую, може дещо уторгую, мене в гурт прийміть. Циган: Ходи, Гершку, з нами.

Жид: Я такоє коробковатоє.

Ішло коло пастиря я незнало же його пес гавкало, а я вже вмерло, пес на мені ґаті роздерло, коли до тебе Царю йшло.

Циган: Ти ще, Гершку, не вмираєш,

ти ще з нами погуляєш.

Жид: Я гуляло я незнало, в мене мода не такоє.
Циган: Танцюй, Гершку, гопа гоя, онде іде Сура твоя.
 Жид: Моя Сура воркоче, торкоче,

мене на сім світі відіти не хоче. Заходить Сура а за нею циганка. Обидві вітаються з господарями, присутніми і говорять.

Сура та циганка: І нас в гурт візьміть.

І ми йдемо з вами Ісуса вітати. Всі стають на коліна, тільки чорт іде вбік і вислуховують молитву.

Молитва 1-го пастиря: Милий Ісусе ми тя довго ждали, ми тя на сім світі видіти желали.

Дай мені убогому прожити з чистим серцем і душою і вік тобі служити.

Молитва 2-го пастиря: Любий Ісусе тобі ся кланяю, всю свою надію лиш у тобі маю.

Благослови просо, вівці, ліса, спаси християнів від нападу біса.

Молитва 3-го пастиря: Прийми спасителю моє моленіє. Дай душам спасеніє,

світу в мирі жити, щоб ми могли тебе величати і Різдво твоє во вік прославляти .

Молитва діда: О Божа дитино, услиши ти діда,

недопусти, щоб нас замучила біда, оддали нещастя, злобу, ненависть. Дай всім християнам чистої совісті. Дай щастя здоров'я живущим в цій хаті котрі согласились нашу ігру послухати.

А тепер любі браття разом низький уклін даймо

і цю колядку красно заспіваймо:

Всі: В Віфлеємі новина:

Породила Діва сина, Породила в благодати Непорочна Діва мати Марія

Породила на сіні

В віфлеємській яслині. Йосип Діву потішає, Повивати помагає Марії

Слава Богу і хвала

У вертепі настала. З неба ангели злітають, Сином Божим називають Ісуса

Серед темної ночі

Дивне світло б"є у очі, Ясна звізда засвітила, Де дитятко породила Марія

Недалеко на горі

Пасло стадо пастирі, До вертепа прибігають Чистим серцем там вітають Ісуса

Ще приходять три царі

Із востока звіздарі Для Ісуса ставлять щиро Ладан,золото і миро Марії

На коліна падають,

Подарунки складають. І ми також прибігаймо, Богу дари приношаймо Навіки.

 І в цей час починається забава цигана й циганки, жид продає. А господар з господинею запрошують за стіл, причащають теплим компотом з сушениць. Звичайно горілкою,вином. На Святий вечір м'ясне недавали. А вже на Різдво була і ковбаса, печінка і всяка доброта. Посмакувавши добротками всі колядники колядують:
 Всі: Слава сьому дому,тай господареві,

Що закликав подорожніх к своєму столові. Пані господиня , вби ся горазд мала Заставила посідати , ще й гостину дала.

 За вашу гостину,

За колачі білі Най вас Пан Бог нагородить Св'ятої неділі А ви пане газдо на нас не дивуйте Тай на нашу Божу церков дащо подаруйте...

Ця колядка ще продовжується. А 1-й пастирь відкланюючись вінчує господарям:

1-й пастирь: Вінчуєме вам пане газдо сисі св"ята в горазді попровадити і других ся радісно дочекати. На многая і благая літа.

Всі колядують: На многая літа і благая літа 

На многая і благая, щасливая літа.

Потім всі колядують: Ходьме братя, ходьме

Бо вже час приходить Бо вже ясна зіроченька За гору заходить.

  Всі виходять. Але забавачі-циган, циганка, жид зі своєю сурою, ще забавляють господарів своїм буденним ремеслом. Але з таким часом, щоб встигнути прибігти до другої хати. Порядні колядники ніколи в коляді не напивались і завжди встигали прийти на сийночну Службу Божу. Хто грав чорта той роздягавсь і йшов як інші християни. Так в церкві збиралось декілька груп колядників. Це були з Волоського потока-нижнян, матачова і з вишнього кінця-кривулі. Нижняни починали коляди від першого номера с.Ізки, вишняни від останнього номера, а матачани з накрайнішої хати аж під полониною. Колядують 6-7-8 січня. Розраховують так,щоб обійти все село. Заколядовані гроші як правило віддавали на церкву, але й мізерну частину ділили між собою. Найбільшу втіху з цього мали наймолодші колядники - це ті, які грали ангелів. 

В розмовах зі своїми знайомими часто від них чую нарікання,що позабули давні традиції тільки тому, що були такі часи, мов недозволяли і таке подібне. Так, я згідний з цим, але ми малі хлопці піонери й комсомольці, ще задовго до Святого вечора збирались один день в одного другий в іншого на кінці села жив старий дяк і збирались незамітно в нього. Коли ходив в коляди мій старший брат Степан то часто колядники тренувались у нас в старій хаті, в холодних сінях. В школі можливо і знали, але ніхто не прозраджував нас. На вчителів тиснув директор школи - прізвище якого нехочу згадувати, один раз побив так однокласника мого старшого брата, що той довгий час лікувавсь на енурез. Вчителі я до цих пір переконаний, неподіляли думки і дії комуністичного директора. Можливо мої земляки прочитають цей спомин і в своїх споминах доповнять як святкували ми Різдвяні свята. Але як бачите ніщо не застрашило нас зберегти нашу рідну колядку.

 Ми Ізяне ніде не ганьбимось своїми традиціями, і не ганьбимось признатись що ми з Ізок. Я давно поїхав в світ за своєю долею з Ізок і тепер вдячний моїм землякам Тарабію Роману Васильовичу і Томинцю Михайлу Івановичу за допомогу при описанні нашої Ізківської колядки. Буду радий і щасливий почути як її колядують мої внуки і правнуки, мої земляки. Впевнений, що наша колядка заполонить і душу вірників всюди де живуть наші славні Українці. 
Я хочу, щоб мою колядку не забули...

Михайло Бобинець с.Ізки