Ðбхазька мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ÐбхаÌзька моÌва — північнокавказька мова абхазо-адигÑької Ñім'Ñ— мов. Поширена на території Ðбхазії Ñ– Туреччини, перевежно Ñеред абхазів. СкладаєтьÑÑ Ð· двох оÑновних діалектів — абжуйÑького (в оÑнові літературної мови) Ñ– бзибÑького.
ВідноÑитьÑÑ Ð´Ð¾ абхазо-адигÑької Ñім'Ñ— мов, Ñку разом з нахÑько-дагеÑтанÑькою переважна більшіÑÑ‚ÑŒ доÑлідників включають включають до північнокавказької надÑім'Ñ— мов.
Ð”Ñ–Ñ”Ð²Ñ–Ð´Ð¼Ñ–Ð½ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ â€” багатооÑобове. ДієÑловам влаÑтиві: оÑоба, граматич. клаÑи, чаÑ, ÑпоÑіб. Ð’Ñ–Ð´Ð¼Ñ–Ð½ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ð½ÐµÐ½Ðµ Ñлабо. У граматичному клаÑÑ– оÑоби виділÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ÐºÐ»Ð°Ñи — чоловічий Ñ– жіночий. Роль відÑутніх відмінків виконують префікÑи. Ергативна конÑÑ‚Ñ€ÑƒÐºÑ†Ñ–Ñ Ñ€ÐµÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñ. ПіÑлÑйменники відіграють роль прийменників. Звуковий Ñклад Ðбхазької мови багатий на приголоÑні звуки (в літ. мові — 56). ПиÑемніÑÑ‚ÑŒ на оÑнові кирилиці з 1862, на латинÑькій оÑнові — з 1928, на грузинÑькій — з 1938, знову на кирилиці — з 1954.
[ред.] Література
- УÑлар П. К. ÐÑ‚Ð½Ð¾Ð³Ñ€Ð°Ñ„Ð¸Ñ ÐšÐ°Ð²ÐºÐ°Ð·Ð°. Языкознание, Ñ‚. 1. ÐбхазÑкий Ñзык. ТифлиÑ, 1887;
- Ломтатидзе К. Ð’. Проблема ÑÐºÐ»Ð¾Ð½ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð² абхазÑком Ñзыке. «ИзвеÑÑ‚Ð¸Ñ Ð˜Ð½Ñтитута Ñзыка, иÑтории и материальной культуры Груз. филиала ÐРСССР», 1942, Ñ‚. 12;
- Бгажба X. С. БзыбÑкий диалект абхазÑкого Языка. «Труды ÐбхазÑкого инÑтитута Ñзыка, литературы и иÑтории», 1957, Ñ‚. 28.
Ð¦Ñ ÑÑ‚Ð°Ñ‚Ñ‚Ñ Ñтворена за матеріалами першого Ð²Ð¸Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð£Ð Ð•. ТекÑÑ‚ може міÑтити радÑнÑьку пропаганду, бути заідеологізованим, заÑтарілим тощо. |