Актові книги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

А́ктові кни́ги — збірники оригіналів та копій документів 15-18 ст., вписаних або засвідчених різними судами (земськими, гродськими, підкоморськими, сотенними, полковими), генеральним військовим судом, а також магістратами і ратушами України з метою надання їм юридичної сили. Звичай записувати копії документів у А. К. для памяті, для довідок існував задовго до 15 ст. Згодом цей звичай перейшов у право як обовязкова вимога надання документові юридичної сили тільки після запису його копії до А. К.

На українських землях А. К. були офіційно запроваджені в Галичині 1435 р., на Київщині, Поділлі, Волині — 1529 р., в інших місцевостях України, що перебували під владою шляхетської Польщі — 1566 р. А. К. поділялися (залежно від установи, що вчинила записи) на земські, гродські, трибунальські, канцелярські міські або «вєчисті» (довічні). Згодом А. К. поділились на декретові, записові, поточні. До декретових записували лише копії судових рішень; до записових — копії універсалів, привілеїв, грамот, ухвал сеймів та сеймиків, заповітів, мінових актів, контрактів; до поточних — свідчення возних, скарги, протести, повідомлення та ін.

У 2-й пол. 17 та у 18 ст. магістрати, ратуші і суди вели А. К., що мали різні назви — протоколи справ поточних, справи «вєчистиє», «чорні книги» (для кримінальних справ), книги декретів для цивільних справ, книги протестів, різні реєстри. В полкових судах і канцеляріях велись книги кріпосних справ для запису купчих, дарувань, заповітів, книги вироків, «челомбитних» заяв, мирових угод, різні реєстри і журнали, книги, що свідчили про виконання покарання тощо.

В державних архівах України зберігається близько 4 тис. А. К. земських та гродських судів і понад 2 тис. А. К. міських управлінь. Документи в А. К. написані староукраїнською, польською, латинською, а іноді вірменською мовами. А. К. є важливим джерелом для вивчення історії України, її культури, судочинства, а також побуту і мови населення.

ДЖЕРЕЛА: