Ацманчук Олександр Павлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олекса́ндр Па́влович Ацманчу́к (8 вересня 1923, Одеса — 6 жовтня 1974, Одеса) — український живописець. Член Спілки художників України (нині Національна спілка художників України) від 1954.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
1947 закінчив Одеське художнє училище (майстерня Леоніда Мучника), 1953 — живописне відділення Ленінградського художнього інституту (майстерня Михайла Авилова).
Брав участь у виставках від 1947.
Викладав фахові дисципліни в Одеському художньому училищі (1953—1959).
[ред.] Творчість
В історії українського мистецтва ім'я Ацманчука пов'язане з так званим романтичним стилем доби шістдесятників. Наприкінці 1960-х творчо переосмислює надбання Ренесансу, експериментує з формальними якостями портретного живопису, відтворює в портретному образі психологічні ознаки сучасника.
Відомий як добрий рисувальник та експериментатор у галузі композиційної побудови картини.
[ред.] Твори
- «У день Військово-Морського флоту» (1953).
- «Портрет Ади» (1955).
- «Дано наказ...» (1957).
- «Солдат миру» (1964—1965).
- «Портрет скульптора Олександра Князика» (1971).
[ред.] Література
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 30.
- Басанець Т. В. Ацманчук Олександр Павлович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 820.
