Обговорення:Бах Йоганн Себастьян
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
В оригіналі ім'я Баха пишеться Johann Sebastian Bach - тобто через h (див. http://de.wikipedia.org/wiki/Johann_Sebastian_Bach, http://www.karadar.com/Worterbuch/bach.html, http://w3.rz-berlin.mpg.de/cmp/bachjs.html, http://odur.let.rug.nl/Linguistics/diversen/bach/map.html).
Тому українською мовою воно НІЯК не може писатися через Ґ!
Я зробив пошук у googl-і. Там є безліч укр. посилань на "йоганн бах" і жодного на "йоґан бах" чи "йоґанн бах", тим більше нема "іоґанн бах" чи "іоґан бах" (бо ж ім'я починається на J!!!)
"Хоч проривний звук ґ у нашій мові використовується в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження, до 1933 року для його позначення існувала літера ґ. Вилучення цієї літери спричинило розхитування вимовної норми, що вже майже була встановилася. У виданні правопису 1990 року літера ґ знову посіла належне їй 5-те місце в українській абетці. Але введення літери без вироблення чітких рекомендацій щодо її вживання спричинило нові порушення фонетичної системи. Позаяк кількість слів із фонемою ґ далеко не обмежується списком, наведеним на с. 20 "Українського правопису", а поради на кшталт "правильною є вимова Гібралтар і Ґібралтар, Гете й Ґете" видаються, м'яко кажучи, дивними для мовного кодексу, кожен українець заходився писати літеру та вимовляти проривний приголосний на власний розсуд.
Є люди, які гадають, що вимова г править за ознаку низької освічености або сільського походження, і вживають ґ там, де його немає в жодній мові світу (крім російської): ґімн (гр. hymnos), Ґамлет (англ. Hamlet), балаган (перс. balahana), навіть українське слово галузь дехто вимовляє ґалузь. На сторінках преси можна прочитати Ґавел (ч. Havel), Ґельмут (нім. Helmut), ґонор, ґоноровий (лаг. honor) і под.
Як бачимо, йдеться здебільшого про іншомовні слова, де через різні причини мовного та позамовного характеру не розрізняються фонеми h=г, сh =х та g=ґ. До сплутування призводить беззастережне копіювання російських вимовних традицій. А ми ж маємо власні традиції відтворення чужих слів, які доволі вдало були застосовані в "Українському правописі" 1928 року, забороненому під час "боротьби з українським націоналізмом на мовному фронті" 1933-го. За тим правописом у давно засвоєних словах звук д передавався через г, бо це цілком відповідає духові нашої мови".
Олександр Пономарів. Фонеми Г та Ґ. Словник і коментар. - К.: Видавничий центр "Просвіта", 1997 (http://ukrlife.org/main/prosvita/1p2.htm)
Таке написання я прочитав в словнику УСЕ, і забув подивитись на написання, тому що рахував кількість букв "н".. Ви правильно помітили, тому перенесу на Бах Йоганн Себастьян Maksym Ye. 17:48, 14 Лют 2005 (UTC)
-
- Не Люнеберг, а Люнебург (Lüneburg). Apropo: місто "Лейпціг" в дійсності зветься "Ляйпціг". Але це вже для сьогодняшнего составу авторів Укр-Вікі "Вища Матерія". Слава Господу, що тут ще пишеться "Бах", а не "Бач" або "Бацх"! --Wanderer 19:43, 31 березня 2007 (UTC)
-
-
-
- Може для вас, шановний Ahonc, такі речі складаються "Історично" чи "стихійно". А як на мене, історію роблять люди. В конкретному випадку - конкретні чиновники від "національного правопису" та "національної свідомості". Є цілі народи (з колишнього СРСР), які змушені в наш час міняти у своїх національних мовах Правопис чи взагалі Шрифт (Абетку, Алфавит), свого часу нав'язаний їм "новим правлячим класом" (Мілован Джілас) з Москви. --Wanderer 20:35, 31 березня 2007 (UTC)
-
-
- Не я придумую правопис! Можете запитати в Якудзи. Він Вам те саме скаже. Це усталені назви. Так, деякі люли пишуть Ойлер, Фройд, Фоєрбах, але правильно все ж Ейлер, Фрейд, Фейєрбах. Їх і у словниках можна знайти. А от де ви бачили слово состав в українській мові (див. ваш постинг вище), не знаю.--Ahonc?!/©~№? 21:26, 31 березня 2007 (UTC)
Однак твердий ви горіх, пан Ahonc. Мабуть з насолодою надрали би вуха комусь з "блакитних" коло Майдану? (я до речі теж), а сидіте весь час у Вікіпедії. Одже до наших "горіхів", давайте відокремим ядра від шелухи. (по-українські я висловлююсь і пишу з помилками, тому що вже років з 15 не спілкувався по-українські, вибачайте) По-перше ніхто ні в яких мовах не пропонує міняти правопис услід редукції приголосних (Ляйпциг-Ляйпцик). До того ж ця редукція відносна - різна по регіонах країни і взагалі в верхньо-німецькій звучить не як "к", а щось посередені між "х" і "г". У саксонському діалекті справді ближче до "к". Але справа йде про адекватність написання звучанню у інших мовах (Транскрипція/Транслітерація). По-друге: тоді йшла мова про кому в іменах-призвищах. Це питання навіть на російський вікі вже вирішено. І по-третє: У нас з вами різні позиції. Ви захищаєте втановлені Правила (Закон, Традицію). Я ж розмірковую про те звідки це правило взялось, хто його і навіщо встановив, і Головне - до чого користування цим правилом приведе.
Замість резюме: Ви мабуть свого часу образились на моє "студет з Кіровограду". А зря. Я трохи знаю це місто і люблю. Там живе моя рідня. Там мусить ще й досі в ценрі маячити чавунно-бронзовий Кіров і щось вказувати своїм залізно-чорним Перстом. Я б на вашому місці поспитав у філософів-культурологів (якщо такі ще в КПІ залищились) - що то означає цей "Палець"? Якщо будуть цікаві думки - можу поділитися і своїми. --Wanderer 23:23, 31 березня 2007 (UTC)
