Бела IV
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бе́ла IV (угор. IV. Béla, 1206 - 3.5.1270) - угорський король (1235-1270) з династії Арпадів. Син Андрія II.
Проводив політику зміцнення королівської влади і намагався ослабити політичну роль магнатів. В 1241 під час монголо-татарської навали втік у Далмацію. З 1242 активно відбудовував країну і за 4 роки зумів ліквідувати наслідки монгольської навали, за що отримав прізвисько "другого засновника Угорщини".
В 1244-1245 разом з своїм зятем Ростиславом і польськими феодалами напав на Галицько-Волинське князівство, захопив Перемишль і обложив Ярослав (на р. Сян). 17.8.1245 в Ярославській битві 1245 угорсько-польські загарбники були розгромлені українськими військами під командуванням Данила Романовича Галицького. В 1246-1264 підтримував союзні відносини з Д.Галицьким. В 1247 відбувся шлюб Лева Даниловича з дочкою Констанцією. Вів війну проти Венеції за далматинські міста, також проти чеського короля Пшемисла II за оволодіння Австрією і Штірією.
