Брицин Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ві́ктор Миха́йлович Бри́цин (13 березня 1951, Кам’янець-Подільський) — український мовознавець. Доктор філологічних наук (1991). Професор (1993). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки й техніки (1989).

[ред.] Біографічні дані

Народився в сім'ї мовознавця Михайла Якимовича Брицина. 1968 сім'я переїхала до Києва. Закінчив 1973 Київський університет.

1976—1991 — в Інституті мовознавства імені Олександра Потебні: молодший науковий співробітник, старший науковий співвробітник, від 1989 — завідувач сектора соціолінгвістики.

1991—1997 — в Інституті української мови НАН України: заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу теорії мовної комунікації та соціолінгвістики.

Від 1998 — заступник директора Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України.

[ред.] Наукові інтереси

Досліджує українську та російську мови в царинах синтаксису, граматичної семантики, стилістики та культури мовлення, соціолінгвістики, лексикології.

Співавтор російсько-українського (1996) і українсько-російського (2000) словників, що охоплюють сферу ділового спілкування.

[ред.] Література

• Скляренко В. Г. Брицин Віктор Михайлович // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 53.
• Рябець Л. В. Брицин Віктор Михайлович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 3. — К., 2004. — С. 463.