Васютинський Антон Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Анто́н Фе́дорович Васюти́нський (17 січня (29 січня) 1858, Кам'янець-Подільський — 2 грудня 1935, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — український і російський художник-медальєр. Автор багатьох моделей і медалей Російської імперії та СРСР. Академік Петербурзької академії мистецтв (1908). Герой Праці (1922).

[ред.] Біографія

Народився в бідній родині. У три роки залишився без батька, рано почав працювати. Любов до малювання виявилася змалку, а навчатись улюбленій справі довелося вже пізно. Лише 1879 він здобуває освіту у Київській рисувальній школі, яку очолював Микола Мурашко. В липні 1881 Васютинський стає вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв. 1882 його прийняли учнем натурного класу Академії з історичного живопису. Після трьох років напруженого навчання, через брак коштів та поганий стан здоров'я, повертається до Кам'янця, щоб викладати уроки малювання в шкільних закладах міста. Та вже через рік знову з'являється у Петербурзі і переводиться до медальєрного класу в Академії мистецтв. Його успіхи у навчанні відзначені Академією декількома медалями. 1888 за створення медалі «Геркулес, що вбиває триголову гідру» отримує золоту медаль першого достоїнства. Разом з цією медаллю йому надають звання класного художника першого ступеня.

Працюючи за направленням на Петербурзькому монетному дворі, він одночасно навчався на педагогічних курсах при Академії, щоб мати змогу викладати малювання в середніх навчальних закладах.

За рішенням Ради Академії Васютинський отримує закордонну стипендію та їде в Австрію студіювати медальєрну справу до одного з найвідоміших медальєрів того часу — Антона Шарффа (1845-1903). Після Відня відвідує Мюнхен, а потім їде в Париж. Тут він плідно працює.

1891 на Паризькій виставці його медалі відзначено Почесним дипломом. 1892 він отримав премію за «медалі та ювелірні вироби з використанням медальєрної техніки».

1893 Васютинський приїжджає до Петербургу з Парижу вже визнаним медальєром. Як досвідчений майстер, отримує посаду старшого медальєра Петербурзького, монетного двору. Там, на Петербурзькому (потім — Петроградському, згодом — Ленінградському) монетнім дворі Васютинський і пропрацював все життя. Там виплекав цілу плеяду учнів та наступників (С.Тульчинського, М.Соколова, В.Голенецького та ін.). За роботою і помер.

Свої роботи Васютинський експонував на багатьох виставках не тільки в Росії, а й в Італії, Німеччині, Франції. За досягнення в галузі медальєрного мистецтва 27 жовтня 1908 його обрали академіком Петербурзької академії мистецтв.

1922 за великий вклад у відновлення діяльності Петроградського монетного двору та організацію карбування радянських монет в стислі строки йому надано почесне звання Герой Праці.

[ред.] Роботи

Васютинський різьбив медалі майже до всіх видатних подій Російської імперії останнього її періоду, а потім — Радянського Союзу періоду його становлення. Багато його медалей присвячено ювілеям видатних діячів мистецтва та науки (як російських, так і українських).

1885 Васютинський виготовив взірці російської золотої та банківської срібної монет.

1912—1913 працював над виготовленням ювілейного карбованця до 300-річчя дому Романових.

1921-1923 виготовив штемпелі до монет радянської держави (срібні карбованець і 50 копійок, білонні 20, 15 та 10 коп., золотий червонець).

[ред.] Література

• Митці України: Енциклопедичний словник. — К., 1992. — С. 106.
• Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 102.
• Кривко Я. Художник-земляк: Сторінки історії // Прапор Жовтня (Кам’янець-Подільський). — 1977. — 23 липня. — С. 4.
• Стельмах В., Работинський М. Його медалі відомі в Парижі: До 145-річчя з дня народження Антона Федоровича Васютинського // Кам’янець-Подільський вісник. — 2003. — 24 січня. — С. 9.