Верховний архієпископ
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Верхо́вний архієпи́скоп (лат. Archiepiscopus maior) — титул глави відносно автономної східної католицької Церкви (т. зв. «Церкви свого права»), яка у ранзі Церков свого права стоїть на другому місці після патріарших Церков. Верховний архієпископ стоїть на чолі своєї Церкви і виконує найвищу виконавчу владу в ній (законодавча належить до Синоду Єпископів, а судова — до церковних трибуналів різного рівня). Верховного архієпископа, як і патріарха, обирають під час Синоду Єпископів його Церкви, але його вибір, на відміну від вибору патріарха, має бути затверджений Папою Римським (це становить єдину різницю між Верховним архієпископом і патріархом).
Титул Archiepiscopus maior у католицькій церковноправничій літературі вперше вжито у 1948 році для відрізнення їх від інших архієпископів, які не мають подібної влади. В офіційних документах Католицької Церкви цей титул вперше застосовано до глави Української Греко-Католицької Церкви митрополита Йосифа Сліпого у 1963 році.
На сьогоднішній день (2006) титул Верховного архієпископа мають предстоятелі таких східних католицьких Церков:
- Української Греко-Католицької Церкви (від 1963 року),
- Румунської Греко-Католицької Церкви (від 2005 року).
У Православних Церквах даний титул не вживається, але його відповідником є титул Архієпископа, який стоїть на чолі автокефальної Церкви, що не має патріаршого титулу (наприклад, Архієпископ Афінський і всієї Еллади).
