Воловик лікарський
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Воловик лікарський | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Воловик лікарський (Anchusa officinalis L.) Місцеві назви - вологід, краснокорень, медуниця польова тощо. Дворічна рослина родини шорстколистих (30-100 см заввишки). Стебло пряме, просте або розгалужене. Листки великі, чергові, ланцетні, гострі, цілокраї, часом по краях волосисті; верхні - сидячі, нижні - до основи звужені у черешок. Квітки правильні на помітних Квітконіжках з яйцеподібно-ланцетними приквітками, зібрані у довгі завійки. Оцвітина подвійна. Чашечка зрослолиста, дзвоникувата, до середини п’ятироздільна, з ланцетними гострими частками, при плодах розростається. Віночок зросло пелюстковий, п’ятичленний, лійчасто-колесоподібний, з тупими оксамитними білими лусками в зіві, спочатку фіолетовий, потім блакитний. Тичинок п’ять, їхні нитки короткі, не висуваються з трубочки віночка. Маточка одна, з верхньою чотирилопатевою зав’яззю, нитчастим стовпчиком і головчастою приймочкою. Плід - розпадний горішок. Горішки косі, яйцеподібні, сітчасто-зморшкуваті, горбочкуваті.
Воловик лікарський - це бур’ян лісосік, лісових розсадників і культур. Рослина світлолюбна. Цвіте у травні - червні. Поширений на Поліссі, в Лісостепу, рідко в Степу. Заготовляють його у районах поширення.
[ред.] Практичне використання
Медоносна, лікарська, отруйна, фарбувальна рослина. Воловик лікарський вважається Добрим весняно-літнім медоносом, що дає підтримуючий взяток. За виділенням нектару близький до синяка. Бджоли збирають з нього й пилок. Рослина отруйна, містить алкалоїди циноглосин, холін, консолідин. Вони паралізуюче діють на нервову систему людини тварин. У коренях і стеблі міститься алантоїн, який застосовують у медицині при повільному загоюванні ран і виразок, септичних інфекціях, а у вигляді колоїдного розчину - при лікуванні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки. У народній медицині використовують корінь як засіб від кашлю, укусів скажених собак, при зубному болю. Коренем воловика можна фарбувати шовк у попелясто-сірий, сіруватий, сіро-зелений, зелений і сіро-блакитний кольори. Корою кореня фарбують вовну в червоний колір різних відтінків; квітками можна фарбувати зубні еліксири, лаки, олії тощо в зелений колір. Трава воловика груба, малопоживна, після поїдання її корови дають синювате, неприємного кольору молоко. В сіні це малопоживна, груба домішка.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
