Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гаудеа́мус (лат. gaudeāmus — веселімося) — середньовічна студентська пісня, студентський гімн.
[ред.] Історія
Пісня з'явилася в XІІІ або XІV столітті, або в Гейдельберзькому, або в Паризьскому університеті (Сорбоні). (Себастіан Брант згадує гімн 1267 року за назвою "Gaudeamus іgіtur").
"Гаудеамус" сходить до жанру застільних пісень вагантів - середньовічних бродячих поетів і співаків, серед яких були й студенти.
Протягом декількох століть пісня передавалася изустно й тому має багато варіантів. У друкованому виді текст "Гаудеамуса" уперше з'явився в 1776 році, а в 1781 мандрівний письменник К.В. Кіндлебен (Chrіstіan Wіlhelm Kіndleben) додав йому форму, що збереглася дотепер .
Відомий мотив пісні затвердив, імовірно, композитор XV століття Йоханнес Окегем. П. І. Чайковський переклав мелодію для чотириголосого чоловічого хору з фортеп’яно. "Гаудеамус" використовували Ф.Ліст, І.Брамс, А.Кос-Анатольський. Е.Хумпердінком створена опера "Гаудеамус" з життя німецького студентства. Середньовічний "Гаудеамус" складався з 7 частин.
Цю пісню тепер співають на святах і зустрічах студенти усього світу. Це своєрідний символ студентства, молодості.
Gaudeāmus (Веселімось!)
Carmen scholastĭcum (Школярський гімн)
Нижче подається латинський текст пісні і дослівний переклад, а також літературний переклад і переспів. Примітка: перші два і останній рядок кожного куплета виконуються двічі. Таким чином, рядки кожного куплета виконуються в такому порядку: I, II, I, II, III, IV, V, V.
- Gaudeāmus igĭtur,
- Iuvĕnes dum sumus!
- Post iucundam iuventūtem,
- Post molestam senectūtem
- Nos habēbit humus!
- Ubi sunt, qui ante nos
- In mundo fuēre?
- Transeas ad supĕros,
- Transeas ad infĕros,
- Hos si vis vidēre!
- Vita nostra brevis est,
- Brevi finiētur.
- Venit mors velocĭter,
- Rapit nos atrocĭter,
- Nemĭni parcētur!
- Vivat Academia!
- Vivant professōres!
- Vivat membrum quodlĭbet!
- Vivant membra quaelĭbet!
- Semper sint in flore!
- Vivant omnes virgĭnes
- Gracĭles, formōsae!
- Vivant et muliĕres
- Tenĕrae, amabĭles,
- Bonae, laboriōsae!
- Vivat et Respublĭca
- Et qui illam regit!
- Vivat nostra civĭtas,
- Maecenātum carĭtas,
- Quae nos hic protĕgit!
- Pereat tristitia,
- Pereant dolōres!
- Pereat diabŏlus,
- Quivis antiburschius
- Atque irrisōres!
|
- Отже, веселімося,
- Поки ми молоді!
- Після веселої молодости,
- Після обтяжливої старости
- Нас прийме земля.
- Де [ж] ті, хто перед нами
- В [цьому] світі були?
- Йдіть до небесних богів,
- Перейдіть в царство мертвих,
- Хто хоче їх побачити.
- Наше життя коротке,
- Скоро закінчиться.
- Смерть приходить швидко,
- Хапає нас безжалісно,
- Нікому не буде пощади!
- Хай живе Академія!
- Хай живуть професори!
- Хай живе кожен зокрема!
- Хай живуть всі разом!
- Хай завжди вони процвітають!
- Хай живуть всі дівчата,
- Стрункі, красиві!
- Хай живуть і жінки,
- Ніжні, милі,
- Добрі, працьовиті!
- Хай живе і республіка,
- І хто нею править.
- Хай живе наша община,
- Милість меценатів,
- Які нам тут покровительствують.
- Хай згине печаль,
- Хай згине туга!
- Хай згине диявол,
- Всякий вораг студентів,
- А також насмішники!
|
- Погуляймо, юнаки,
- Поки в нас є сила.
- Мине молодість щаслива,
- Мине старість докучлива,
- Вкриє нас могила.
- Ми недовго живемо,
- Швидко вік минає.
- Смерть, не гаючись, прилине,
- Без розбору всіх поглине –
- Смерть жалю не знає.
- Хай живуть нам вузи всі,
- Вся наша еліта:
- Професори і доценти,
- Аспіранти і студенти, –
- «Многая їм літа!»
- Хай дівчата всі живуть,
- Негорді, красиві,
- Хай живуть нам молодиці,
- Наші любі, ніжнолиці,
- Добрі, не ліниві!
- Хай живе республіка
- Й той, хто управляє;
- Хай живе наша спільнота
- Й благодійників щедрота,
- Що про всіх нас дбає.
- сякий смуток геть від нас,
- есимізму досить;
- сякий біс нехай сконає,
- Що студентам не сприяє
- На глум їх підносить.
- Переспів Михайла Білика
|
- Гей, повеселімося,
- Поки молодії!
- Мине молодість квітуча,
- Старість нас впов’є, мов туча,
- І земля покриє.
- Де ті, що жили колись
- На розлогім світі?
- Треба чи під землю йти,
- Чи на небо злинути,
- Щоби їх зустріти.
- Те життя – лиш мить одна,
- Вмить воно й пролине.
- Смерть кістлява – тут як тут,
- Чинять свій над нами суд:
- Всіх – до домовини.
- Хай живе науки храм,
- Хай живуть учені!
- Кожен з них нехай живе.
- Процвітає гроно все
- У добрі, натхненні!
- Хай живуть дівчата всі –
- Стрункі та ласкаві!
- Хай усі жінки живуть,
- Що любов, тепло несуть,
- Ніжні, в праці жваві!
- Хай живе наш край увесь
- І хто править краєм!
- Хай живуть мужі ясні,
- Що з їх ласки, приязні
- Знань тут набуваєм!
- Геть, журбо-напаснице,
- Болісті, гризоти!
- Геть, лукавий зліснику!
- Геть, їдкий насмішнику,
- Знашої спільноти!
- Переклад Андрія Содомори
|
[ред.] Джерела
Надія Ревак, Володимир Сулим «Латинська мова», ЛНУ ім. І. Франка, Л.-2002
[ред.] Посилання
