Глиняни
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Глиняни | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Регіон: | Львівська | ||||
| Район/міськрада: | Золочівський | ||||
| Засноване/перша згадка: | 1379 | ||||
| Населення | 3 378 | ||||
| Площа: | 5,45 км² | ||||
| Поштові індекси: | 80721 | ||||
| Телефонний код: | +380-XXX | ||||
| Географічні координати: | |||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | {{{станція}}} | ||||
| До обл.центру: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| До Києва: - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
— км — км — км |
||||
| Міська влада | |||||
| Міський голова: | |||||
Глиняни — селище міського типу в Золочівськом районі Львівської області, в 10 км від залізничної станції Красне й в 41 км до схід від Львова. Сирний завод, фабрика художніх виробів.
Біля селища розташована відома пізньопалеолітична Глинянська стоянка.
В давнину місцеві жителі віддавали перевагу житлам з глини. Тому містечно було прозване Глинянами. Вперше вони згадуються в документах від 1379р. коли Глиняни перейшли у власність польського короля, хоча поселення існувало й раніше. Кажуть, воно старіше за Львів. Магдебурзьке право була отримана в 1397р., з рук Владислава ІІ Ягайло. Він же передав глинянські маєтності роду Крушельницьких. Про статус королівського міста нагадував і тодішній герб Глинян: золота корона на червоному тлі. В 1578 р. Глиняни отримали право на проведення трьох ярмарків на рік. Так як місто стояло на перетині торгових шляхів, справи в місцевих торгівців і ремісників йшли непогано. Але й ординці сунули все тими ж шляхами - а це вже значно гірше. Тому в Глинянах будують замок - теж не мурований: дерев'яно-земляний, зведений в 1603р., оточений глибоким ровом. Середмістя брали в тісне кільце передміські райони Війтівство, Задвір'я, Долішня, Застав'я, Підзамче, Мельники. Місце збору коронного війська — десятки тисяч солдат і шляхтичів збирались в Глинянах, очікуючи на похід. У 1866р. в Глинянах відкрили школу ткачів. Стара дерев'яна церква Успіння, де зберігається образ розп'яття кінця XV ст. Греко-католицька церква св. Миколая (1894), де як твердить місцевий священик, проходить саморозписування.
