Гонг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гонг - стародавній ударний музичний інструмент з невизначеною висотою звуку з родини ідіофонів, що походить з Далекого сходу, де використовувався як культовий. До складу симфонічного оркестру увійшов в кінці 19 століття.

Існує велика кількість різновидів гонгів, що відрізняються розмірами, формою, характером звучання та походженням. Найпоширеніши в сучасній оркестровій практиці є китайський та яванський гонги. Іноді гонг помилково ототожнюють з там-тамом.

Китайський гонг має вигляд металевого диска із загнутими під прямим кутом краями. Діаметр диска від 50 до 80 см. Тембр звука залежить від матеріалу інструмента (складу мідного сплаву), а відносна висота - від розміру (чим менший інструмент, тим вищий звук).

Яванський гонг є різновидом китайського гонга Форма його більш опукла, в центрі диска є невеликий "бугор". Звук густіший і триваліший, затихає поступово. Розміри яванського гонга можуть коливатись від 14 до 60 см.

В симфонічному оркестрі можливе використання кількох за розмірами і висотою звука гонгів. На гонгах великих розмірів грають на них калаталкою з повстяною головкою, на невеликих - паличками з м'якими головками выд маримб або литавр. Записується партія гонгів на нитці або блоці ниток в партитурі - нижче партії там-тама.

[ред.] Джерело

• О.Андрєєва. Ударні інструменти сучасного симфонічного оркестру. // К., "Музична Україна" 1985р.