Грамоти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гра́моти - 1) У Київській Русі будь-який письмовий документ, згодом (з 15 ст.) - тільки акт правового значення, тобто документ, що визначав майнові та інші права, привілеї або обов’язки окремих осіб, церков, монастирів тощо. Г. складалися князями й царями (або за їх дорученням), а також церквою і приватними особами.

Г. поділялися на урядові (жалувані грамоти, указні, судні), приватні (роздільні, мінові, купчі та ін.), церковні (настольні, тарханні та ін.). Серед перших розрізняють жалувані Г. - на виняткові права станам, монастирям, церквам та окремим особам; уставні - про діяльність органів місцевого управління (напр. Двінська 1397, Білозерська 1539) і судні - про діяльність суду (напр. Новгородська і Псковська судні грамоти).

Спершу Г. писалися на бересті, дошках, лубі, пергаменті, а з 14-15 ст. – на папері з позначенням дати, підписом і печатками осіб, що їх давали (князів, царів, церкви та ін.). Найдавнішою Г., відомою в Київській Русі є згадувана в літопису під 996 р. Г. великого князя Володимира Святославича київській церкві Богородиці на володіння землею.

2) Документ, що свідчить про відзначення (напр. почесна Г. Міністерства освіти).

3) Певні дипломатичні документи - вірчі Г., відкличні Г.