Екситон Ваньє-Мотта
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Екситон Ван'е-Мотта — екситон, радіус якого значно більший за характерний період решітки кристала (на відміну від екситонів Френкеля).
Екситони Ванье-Мотта існують в напівпровідниках за рахунок великої діелектричної проникності останніх. Велика діелектрична проникність призводить до послаблення кулонівської взаємодії між електроном и діркою, що й є причиною великого радіусу екситону.
Зміст |
[ред.] Про походження терміну
Сам термін екситон був запропонован Френкелем в 1931 році. Френкель сформолював ідею існування таких квазічастинок. Уявлення про екситон великого радіусу, як про один з граничних випадів екситона взагалі, базується на теоретичній роботі Ваньє, но остаточно сформульовано в роботах Мотта. Тому така квазічастинка отримала назву екситона Ваньє-Мотта.
[ред.] Енергетичний спектр екситона
[ред.] Трьовимірний випадок
Для розрахунку енергетичного спектру екситона Ваньє-Мотта скористаємось примітивною модел'ю. Будемо вважати маси електрона та дірки ізотропними. Також вважаємо, що відстань між електроном та діркой великим, в цьому випадку можна користуватися методом ефективної маси. Тоді рівняння Шредингера для такої системи буде мати вигляд:
Заміна змінних, відокремлюючих поступальний рух центру мас та обертальний рух частинок навколо центру мас приводить рівняння до вигляду:
Це рівняння аналогічно рівнянню Шредингера для атома водню. Звідси витікає, що дисперсійна залежність енергії екситону має вигляд:
, где M = me+mh, 1/μ = 1/me+1/mh — приведена маса, r = re — rh.
Величина Rex = me4/2ħ2e2 по аналогії з сталою Рідберга для атома водню назвається екситонним Рідбергом.
Таким чином, для покоячегося екситона, ми отримуємо набір дискретних водневих рівнів, відповідаючих енергіям збудження, меньшим Eg (ширина забороненої зони). Для енергій E > Eg + ħ2k2ex/2M ми отримуемо розвьязки, що належать неперервному спектру, що вказує на незалежний рух електрона та дірки.
[ред.] Двовимірний випадок
[ред.] Вплив екранування
При великих концентраціях носіїв заряду в напівпровіднику суттєвим стає екранівання кулонівскої взаємодії і може відбуватися руйнування екситонів Ван'є — Мотта. За наявності вільних носіїв потенціал кулонівської взаємодії має вигляд:
,
де — дебаєвський радіус екранування. Тут N — концентрація вільних носіїв заряду.
Якщо радіус першого екситонного стану з n=1 (боровський радіус екситона Ван'є — Мотта), то умова зникнення екситонной серії внаслідок екранування: aex > rD. Для екситона Ван'є — Мотта у кристалах Ge ця умова виконується при концентрації донорів ~1017 см-3 та Т=77 К. Таким чином, для спостереження слабозв'язаних екситонів в напівпровідниках необхідні низкі температури та чисті кристали.
[ред.] Випадки спостереження екситонного спектру
Екситони Ваньє-Мотта чітко виявляють себе у спектрах поглинання напівпровідників у вигляді вузьких ліній, зсунутих на величину En нижче края оптичного поглинання. Водорідоподібний спектр екситонів Ван'є — Мотта вперше спостерігався в спектрі поглинання Cu2O. Екситони виявляються також у спектрах люмінісценції, у фотопровідності, в ефекті Штарка та ефекті Зеймана.
![]() |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |