Заньковецька Марія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Надгробок Марії Заньковецької на Байковому цвинтарі в Києві

Заньковецька Марія Костянтинівна (справжнє прізвище – Адосовська) (22 липня 1854—4 жовтня 1934) — видатна українська актриса

Народилася 4 серпня 1854 року в мальовничому селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії у багатодітній родині дворянина Костянтина Костянтиновича Адосовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової.

27 жовтня 1882 року у міському театрі Єлисаветграда (нині Кіровоград) під орудою М. Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки ("Наталка Полтавка") І. П. Котляревського.

Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в Заньках) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого.

З року в рік зростала майстерність Марії Костянтинівни як драматичної актриси. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це — переважно драматично-героїчні персонажі. Вона "пережила" жіноче безталання Харитини ("Наймичка" І. К. Карпенка-Карого, 1887 р.), Олени ("Глитай, або ж Павук" М. П. Кропивницького, 1883 р.), Ази ("Циганка Аза" М. П. Старицького, 1892 р.), Катрі і Цвіркунки ("Не судилось", 1889, "Чорноморці", 1882 М. П. Старицького), Галі ("Назар Стодоля", 1882 Т. Шевченка) та Квітчиної Уляни ("Сватання на Гончарівці"). А ще: Аксюші з "Лісу" О. Островського (1891 р.) та Йо із "Загибелі Надії" Гейєрманса. Актриса створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні.Домагалася відкриття в Ніжині стаціонарного державного театру. У 1918 році вона організувала народний театр «Українська трупа під орудою М.К Заньковецької». У театрі грали Б. Романицький, Т Садовські, А Ратмиров, В. Сосницький. Були поставлені спектаклі «Наталка Полтавка», «Гетьман Дорошенко», «Циганка Аза». У 1922р. Україно урочисто святкувала 40-річча діяльності М.К. Заньковецької. Їй першій в Україні уряд присвоїв високе звання Народної артистки республіки. До Кієва прибула і делегація з Ніжина у складі Ф.Д. Процента, Т.А. Агре та двох дівчат з с. Заньки. Побачивши земляків, марія Костянтинівна схвилювалася до сліз. Ніжинці вручили їй подарунки та привітання, в якому говорилася: «У плеяді корифеїв української сцени Ваш талант сяяв таким яскравим сяйвом і так із сцени освітлював глядачам правду і кривду життя, що захоплював їх до найвищого екстазу, а ті утиски і пригнічення українського театру, культури і письменництва, які чинились царським режимом, блякли в промінні Вашого генія. Нелегко було Вам добувати дозвіл царської влади показати дійсне українське театральне мистецтво в такому центрі, як Петербург. І тоді передова критика і корифеї критики і літератури схилили голови перед Вашим генієм і визнали в пресі, що Ваш талант сяє яскравіше, ніж талант всесвітньої Сари Бернар… »

Актриса знімалася в кіно: відтворила образ Наталки Полтавки (1910 р.) та матері ("Остап Бандура", 1923 р.).