Золотушник звичайний
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Золотушник звичайний | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Золотушник звичайний | ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Золотушник звичайний (Solidago virgaurea L.) Місцеві назва - золота різка, куниця, сумник тощо. Багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих 40-100 см заввишки з горизонтальним або косовисхідним кореневищем, Стебло прямостояче, голе або короткоопушене, просте, основа стебло і черешки листків часто червонуваті. Листки чергові, прикореневі, овальні або довгасті, тупі, негустопилчасті, звужені у довгий крилатий черешок. Стеблові листки черешкові, довгасті, овальні або ланцетні, пилчасті, на верхівці гострі. Верхні листки сидячі, майже цілокраї. Квітки дрібні, зрослопелюсткові, у невеликих кошиках, що зібрані у вузьке циліндричне китицеподібне або волотисте верхівкове суцвіття. Кошики численні, середньої величини (7-18 мм завдовжки), на довгих квітконосах. Обгортка дзвоникувата з 4-6 рядів черепичасторозташованих листочків. Квітколоже плоске, голе, я часте. Крайові квітки кошика маточкові у кількості 5-9 (11), з язичковим золотисто-жовтим віночком, серединні - численні, з трубчасто-лійкоподібним золотисто-жовтим віночком, розсіченим на п'ять ланцетних дрібних часток, двостатеві. Тичинки (п'ять) зрослися пиляками ва трубку, крізь яку проходить стовпчик маточки; зав’язь нижня, приймочка дволопатева. Плід - сім'янка (3-4 мм завдовжки), циліндрична, ребриста, опушена, з чубком (4-5 мм завдовжки), що складається з одного ряду жовтуватих, дрібно- і густозазубрених волосків.
Золотушник росте у хвойних і мішаних лісах, у чагарниках, на галявинах. Рослина світлолюбна. Цвіте у липні - серпні. Поширений по всій Україні. Заготовляють у всіх областях України.
[ред.] Практичне використання
Медоносна, лікарська, отруйна, фарбувальна, жироолійна і декоративна рослина. Золотушник звичайний - осінній медонос, що дає підтримуючий взяток меду і пилку. Цінний він для бджільництва тим, що дає осінній корм, за рахунок його нектару поповнюються зимові запаси меду. Взяток з золотушника підтримує осінній розвиток бджолосім'ї і в зиму вона йде міцною. Мед з нього золотисто-жовтий, приємний на смак. У народній медицині використовують траву золотушника, зібрану разом з квітками, при жовчнокам'яній хворобі, запаленні нирок, проносах, цинзі (в листках міститься 40-70 мг% вітаміну С) і як сечогінний засіб. Свіжі листки прикладають до ран.
У листках містяться сапоніни, сліди алкалоїдів, дубильні речовини, ефірна олія, а у коренях - інулін.
У гомеопатії користуються есенцією з свіжих квіток золотушника. У ветеринарії використовують при проносах і як сечогінний засіб. Але при тривалому поїданні худобою трави і сіна золотушник викликає отруєння. Трава золотушника дає жовту фарбу, а насіння містить 14,4% жирної олії.
За декоративністю поступається перед золотушником канадським, який культивують в Україні як декоративну рослину, проте золотушник звичайний придатний для створення куртин на відкритих місцях у парках і лісопарках, а також для насаджень уздовж залізниць і шосейних шляхів.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979