Кефал
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
КЕФА́Л, Цефа́л (гр. Kephalos) — чудовий мисливець, красень-юнак, якого покохала й викрала богиня світанку Еос. За аттічним переказом, К. був сином Гермеса й Герси. Згідно з однією міфологічною версією, він жив з Еос на Сході, мав з нею сина Тітона, предка царських родів Сірії, Кілікії та Кіпру. За Гесіодом, від К. Еос народила Фаетона. Відомий також міф про К. та його дружину, дочку азійського царя Ерехтея Прокріду. Еос намовила К. випробувати вірність дружини, якій він сам був вірний. Підійшовши до Прокріди у вигляді чужоземця, К. за допомогою подарунків схилив її до зради і так викрив невірність дружини. Присоромлена Прокріда втекла на Кріт до Артеміди, від якої (варіант: від Міноса ) одержала влучний спис і чарівного собаку, який завжди знаходив здобич. Невпізнана, повертається Прокріда до К. і підмовляє його на зраду, обіцяючи подарувати списа й собаку. Коли Прокріда відкрилася, подружжя помирилось, але жінка стала ревнивою та заздрісною. К. випадково вбив дружину на полюванні, коли вона потай стежила за ним, підозрюючи в невірності. Вигнаний за ненавмисне вбивство, К. знайшов пристановище у фіванського царя Амфітріона, якому позичив свого пса, щоб упіймати лиса, котрий завдавав великої шкоди фіванським околицям. (варіант: Амфітріон сам прийшов до К. й попросив допомоги в боротьбі проти телебоїв; після війни К. одержав у нагороду острів, названий на його честь Кефалонією.) Зображення К. знайдено на кефалонських грошах і вазах.
Міф про К. втілено в літературі (А. Арді, П. Кальдерон, І. Е. Шлегель), музиці (Р. Кайзер, Г. К. Шюрман, Е. Т. А. Гофман), образотворчому мистецтві (П. Веронезе, Н. Пуссен, К. Лоррен та ін.).
